falkoner (falkoner) wrote,
falkoner
falkoner

  • Location:
  • Mood:
  • Music:

Про Кутаїсі

Соскучился сильно, ласкаю много
По старому мирно детский двор
Оббегу Гелати, горы Сатапло,
Перед Риони тихо тихо посыплю слёзы
Сьогоднішнім постом я нарешті завершую розповідь про свою подорож неймовірною Грузією восени минулого року ( копірайт стоїть 2015, не вірте йому, ліньки перебивати).

Я вже встиг вам розказати про Тбілісі, Казбегі, Сігнагі, Боржомі, Ахалцихе , Вірдзію і Батумі.Щоб не закидувати вас купою лінків пропоную почитати то все за теґом
грузія .
Сьогодні розповім про свій останній день в Сакартвело. 23 жовтня 2014 року.




З Батумі до Кутаїсі я вирішив добирати електичкою. По перше в цю сторону вона йде дуже зручно .
Від станції Махінджаурі вона відходить близько сьомої години ранку, йде дві години і коштує лише 2 ларі. Але основним було те, що ввечері в мене був літак і ризикувати стопити ( хоча стоп тут і чудовий) не дуже хотілося. До того ж хотілося хоч трошки подивитися на Кутаїсі при денному світлі.

Про електричку нічого цікового не розкажу.Вагони трохи схожі на наш " Подільський експрес", правда набагато брудніші. Ходять контролери. Ті ж самі бабці, які бродять вагонами і продають різну дрібноту. Від шкарпеток до Сванської солі. В тамбурах курять.

Окремо хотілося б розказати про туалет на вокзалі Кутаїсі. Він новий, відремонтований, спеціальні унітази автоматизовані, на стульчак яких виїджає змінний пакетик. Але... то все не працювало, і до того ж не працював злив) Але відерце з водою завбачливо поставили))).

Вийшовши з вокзалу, я просто пішов. Якось зовсім не готувався до Кутаїсі. Не дивився куди треба йти і що дивитися. Але внутрішній компас доволі швидко вивів мене на головну площу міста імені Царя Давида. Купив цигарок, сів перекурити і подумати куди б це його податися.



Дядечко, які сидів поруч і побачили мене всього такого з рюкзаком відразу підійшов поговорити . Коли ж дізнався , що я з України, то в розмову включилися ще з пяток грузинів)))

На моє запитання, що ж глянути в місті вони порадили з'їздити в монастир Гелаті , що поряд з містом. Добратися туди можна тільки на таксі ( маршрутка ходить дуже нерегулярно) . Вони і показали мені найближчу стоянку.


Таксист, сказав що поїздка коштуватиме 15 ларі. Коли дізнався, що я з Києва ціна стала вже 12 ларі. А поїхали вже і по 8))). Це в обидві сторони. До того ж він все намагався підібрати туристів ( з мого дозволу) які піднімалися до монастиря. Звичайно ж безкоштовно. Туристи відмовлялися. Зустрів, кста, по дорозі непальця, з яким ночував в хостелі Батумі.

Монастир вразив. Від нього так і несло старовиною і монументальністю...











Заснований в 1106 р. св. царем Давидом IV Будівельником(Строителем) (1089-1125) на честь приєднання до Грузинського царства Кахеті і перемог над турками-сельджуками.Згодом монастир став усипальнею царя Давида.

У XII-XV ст. монастирю Гелаті була надана повна автономія, визнавалось лише вище право царя. Навіть у Католікоса-Патріарха Грузії не було такої влади. У монастирі Гелаті у царя був представник. Старші ченці і старший настоятель також вважалися членами царського двору. У другій половині XIII ст. і в XV ст. через політично-економічне послаблення країни, економічне і культурне життя монастиря Гелаті зіткнулося з перешкодами.
Пізніше колишні привілеї монастиря частково відновив цар Георгій Брцкинвале (Блискучий).
Після політичного розпаду Грузії (друга половина XV ст.), монастир Гелаті перейшов під владу царів західної Грузії. Потім в 1510 р. османська армія спалила монастир.
меретинські царі Баграт III і Георгій II провели в монастирі Гелаті масштабні будівельні і господарські роботи - капітально відремонтували і розписали храми. Відновили закриту і спустошену церкву. Пожертвували їй землі.
У XV ст. в монастирі була заснована єпископальна кафедра, яка і підняла політично-моральне і економічне положення монастиря. У другій половині XV ст. резиденція Каталікоса-Патріарха західної Грузії була перенесена з Бічвінти в Гелаті.
Гелатський монастир впродовж довгого часу був культурним і просвітницьким центром Грузії, при ньому знаходилася власна академія. Серед викладачів і випускників академії немало відомих філософів, учених-богословів, ораторів і перекладачів.
За переказами, Давид Будівельник велів поховати себе в Гелаті в прохідному місці: на думку, що затвердилася, могила біля південних воріт монастиря з написом на кам'яній плиті: «Це спокій мій навіки, тут вселюсь, бо я забажав його», є місцем його поховання.Цар велів так себе поховати, щоб кожна людина, що ступила на цю плиту, пригадала Давида добрим словом.
З XVII ст. в монастирі Гелаті провели масштабні відновлювальні роботи царі Георгій VI, Олександр V, Соломон II і єпископи Гелаті. До кінця XVIIII ст. монастир володів 42 селами. Після приєднання Імеретинського царства до Російськой Імперії (1810 р.) монастир Гелаті з церковної сенторії перейшов в статус державної установи - став монастирем штату.









А ще, а ще.. звідси трошки видно гори Сванетії...



Таксист не тільки повернув мене в місто, а ще і зовсім безкоштовно довіз до маршрутки , яка йде до парку Сатаплія, куди я теж вирішив скататися. Час був ще.



Все таки туристичний сервіс в грузії розвинений дуже. Я зміг спокійно залишити наплічник в касі, щоб не таскатися з ним. Довелося трошки почекати, поки назбирається група.Тут я вперше пересікся в Грузії з росіянами. Вони встигли мене напрягти буквально за 10 хвилин. Своїми тупити зауваженнями і питаннями. А ще чомусь постійно норовили мене сфоткати на мій фотік. НІяк не змогли зрозуміти, як це я не хочу фоткатися на фоні чергової стіни.
Гід трошки потролив їх розказуючи англійською все)).





Заповідник Сатапліа близько Кутаїсі - єдине місце в Грузії, де мешкають динозаври. Думаєте, я жартую? Аж ніяк. Тут збереглися сліди цих доісторичних тварин. Динозаври ступали лапами в бруд. Бруд пізніше затвердів і перетворився на вапняк. Заповідник не дуже великий. Займає 354 гектара. У ньому росте листяний ліс з потужними старими тисами. Колись кавказький тис вивозили в Західну Європу. З нього виготовляли військові луки. Ті самі, якими користувався Робін Гуд. Для туристів прокладена пішохідна доріжка. Над слідами динозаврів зведено спеціальний будинок, навколо слідів зроблена стежка. Якщо попросите, то крім світла в будівлі включать звуки. Відчуєте себе немов у Міловому періоді.











Сатаплія перекладається як Медова гора. Раніше в тріщинах скель тут жило багато диких бджіл і мед в буквальному сенсі стікав по каменям.





На території заповіднику знаходиться і доволі мальовнича печера.













Далі з пригодами я таки добрався до аеропорту... і Київ... і відразу ж почав сумувати за цією чудовою і привітною країною. Я ще понаїду))) Обов'язково.
 
 
 
 
Оригінал публікації ось туточки
Tags: 650 d, грузія, люди, подорожі, позитифф, фото
Subscribe

  • Про дахи

    Саме тому що зустрічаємо зорю! Саме тому, що знов і знов я на стіні її малюю! Саме тому, чому і я не знаю сам! Я за ранок цей, я за ранок цей, все…

  • Про приховане

    Праведний апостол Яків мав активі в будівництві, Виноробстві, рестораторстві, дизайні, садівництві. Не погоджувався з Богом, розмовляв із Сатаною,…

  • Про новини

    Шалена новина в ранкових газетах – Герої в котрий раз врятували планету І десь гримить такий неймовірний life, А у тебе кроссворд…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 5 comments