falkoner (falkoner) wrote,
falkoner
falkoner

  • Location:
  • Mood:
  • Music:

Про Естергом

Старе місто, брук блистить під ногами
Намистом зірки розкинулись в небі
І листя шепоче мені: "Де ідеш, де ідеш?

Повідаю я вам сьогодні не тільки про давню угорську столицю Естергом, а і трошки про провінційне словацьке містечко Штурово. Отож...


Встали такі зранку і вирішили податися в Естергом, першу столицю Угорської держави, що знаходиться на кордоні зі Словаччиною . Приблизно 50 км на північ від Будапешту.



Добратися туди можна як автобусами , так і залізницею. Спочатку ми хотіли на електричці туди махнути,але на тій гілці зараз якийсь ремонт. тож довелося сунутися автобусами.
Спочатку треба на метро добратися до станції Árpád híd ( ну , або дойти, якщо ви десь поряд живете) , а далі туди кожну годину ходять рейсові автобуси. Початок руху о 4:30 і до 23:30.
Коштує те задоволення близько 950 форинтів. Дорога займає десь 1,5 години.
Автобуси більше схожі на наші міські. Тобто така велика махіна з "гармошкою" посередині і низькою підлогою. Відчуття , що з Борщаги на Теремки їдеш))).



Чото захотілося розказати про туалет на вокзалі Естергома. Коштує він 200 форинтів. Кидаєш монетку - двері відчиняються. Ми чесно втрьох сходили за одною монеткою, а потім ще й місцевого дідуся запустили. Головне не давайте захлопуватися дверям))). Туалет, до речі, бруднуватий і амбре там не дуже.



Саме ж містечко маленьке і приємне. Таке типове європейське. Маленькі будиночки різнокольорові, криті червоною черепицею. Але місто відрізняється дуже давньою історією, тому тут кілька прекрасних пам'яток архітектури, які обов'язково треба глянути. Традиційно вибачаюсь за неяскраві фото. Погода не радувала зовсім. Мряка, холодно.



А ця традиція вкривати пам'ятники на зиму мене трошки вибісила ще в Будапешті. Піди здогадайся що там. Схоже на фонтан. Полоща Сечені - центральна в Естергомі.



Навколо площі симпатичні такі будиночки 19-го століття в стилі барроко.Також тут розміщена резиденція глави Угорської Католицької Церкви архієпископа естерґомського, який носить титул примаса Угорщини.
Площа повністю реконструйована в 2006 році.







Нє, ну історію міста я вам таки розкажу.

Естерґом — одне із найбільш старовинних міст Угорщини. Першими відомими мешканцями цього поселення були кельти. У часи римлян тут було розташоване укріплене поселення під назвою Савьвіо Мансіо. За деякими свідченнями саме тут імператор-філософ Марк Аврелій написав свою головну працю — книгу «Роздуми».

Після Великого переселення народів на цих землях осіли німці й авари, а пізніше — слов'яни, що охрестили римське поселення Стрегом. Це слово й стало пізніше основою для сучасної назви міста, що було розташованим біля важливої переправи через Дунай. Стрегом став одним з головних замків Нітранського князівства та Великої Моравії.

Через декілька десятиліть після приходу угрів на початку X століття Естерґом став однією з резиденцій великого князя Гези і до XII століття — однією із резиденцій угорських королів. З X-го по середину XIII-го століття Естерґом був центром економічного, політичного та релігійного життя країни, її фактичною столицею. 976 року тут народився син Гези Вайк, що увійшов у історію як святий Іштван — саме ім'я Іштван він прийняв при хрещенні. 1001 року його він був коронований в Естерґомі. В період його правління було створено однойменний комітат і єпископство Естерґомське, яке до XVIII століття займало територію нинішньої Словаччини і являло собою головну церковну провінцію королівства. Естерґомский архієпископ володів титулом верховного священника Угорщини.

В XIII–XIV століттях місто пережило декілька нашесть: в середині XIII століття — монголів, 1304 року — армії чеського короля Вацлава III. Проте місто швидко відновилося і впродовж XIV–XV століть пережило бурхливий підйом. В місті було збудовано королівський палац і собор святого Адавберта, функціонували суспільні лікарні, бруківку було вимощено камінням.



Відвідуючи місто сьогодні, на перший погляд важко помітити ознаки його колишньої пишноти. Місто більше нагадує одне з численних туристичних містечок, аніж історичну столицю угорської держави і колиску наймогутнішого мадярського королівського роду. Причина цього криється в тому, що протягом століть доля не щадила місто, і значна частина його пишноти була втрачена за часів численних набігів ворожих армій, або назавжди залишилася під землею. На руїнах колишніх фортець прибулі в місто поселенці ставили нові будинки, починаючи його історію заново.



Перлиною ж Естергому безумовно являється Базиліка святого Адальберта, я до неї ще повернуся в цьому пості. А зараз ми вирушаємо на пошуки де б пожрати)



Звичайно ж ми не придумали нічого кращо, ніж сходити поісти в Словаччину. Блін,все таки круто, коли ти можеш отак взяти і перейти в іншу країну. Ніяких тобі прикордонників, ніяких КПП взагалі нічого. Пройшовся мостом і ти вже пробуєш іншу кухню, розмовляєш іншою мовою і розплачуєшся іншими грошима. Ми теж до такого доживемо, сподіваюся.



Переходили ми по Мосту Марії-Валерії, побудованому в 1895 році. Проте він був підірваний німцями в 1944 і відбудовано наново тільки в 2001. Міст має довжину півкілометри і з'єднує міста Естергом ( Угорщина) та Штурово ( Словатчина)





Саме ж Шторово особливо нічим не цікаве. Якщо матимете час, то можна зайти в термальні купальні , які тут є, ще тут знаходиться нормальний такий аквапарк.



Знайти , де тут попоїсти , виявилося не так просто. Після години пошуків і блукання містечком знайли таки ресторанчик з національною кухнею. Потрапили на "денне меню" . Дуже смачно поїли всі по 5 Євро. Дехто навіть з пивом).
Хоча тут і Єврозона і брати слов'яни - з мовами біда. З великими проблемати ми змогли відправити листівку в Україну ( 1,2 Євро) на пошті і замовити поїсти.
На пошті нам допомогала дівчинка , яка продавала лотереї вона більш -менш розмовляла англійською). І то образилася на мене кілька разів. Словаки називають себе " Словенцями", і мова в них "слов'єнська", кароч виникла плутанина з моїм світоглядом.
В ресторанчику до нас прийшла приймати замовлення адміністратор , вона і пояснила, що ми їмо.
Ну і не можна не відмітити гіганські порції. замовляти по дві точно немає сенсу, бо на апперетив ще й приносять тазік супчику легенького, за рахунок закладу.

Далі ще трошки погуляли містечком, човгуячи назад в Угорщину.









Суворе словацьке граффіті.





Найкращий вид на Базиліку святого Альберта саме зі словацької сторони, тож якраз і розкажу про неї.

Від виду цієї споруди захоплює дух. Це найбільший храм Угорщини. І воно не дивно при таких-то розмірах: довжина - 118 метрів, ширина - 49 метрів, висота - 100 метрів. Величезний купол, височенні колона, поруч з цим споруди відчуваєш себе ліліпутом в країні Гуліверів.



Базиліка Святого Адальберта (Сучасна будівля) була побудована в XIX столітті в стилі неокласицизму. Це була третя за рахунком церква, що стояла на цьому місці.
Інтер'єр храму прикрашений фресками, мозаїками , статуями і мармуровими колонами. Стіни оздоблені мармуром різних порід. Фрески виконані мюнхенським майстром Людвігом фон Моральтом. Статуї створені італійськими скульпторами П'єтро Бонані, П'єтро дель Відова і австрійцем Йоханом Майнснером. Кілька скульптур належать угорським майстрам - статуя святого Стефані Первомученика виконана Іштваном Ференці, статуя кардинала Яноша Шимор створена Алайошем Штроблем, а статуї на бічну частину вівтаря виконані Дьєрдем Кіссом . В оздобленні базиліки Святого Адальберта виділяються чотири шестикутних музичних образи великого розміру, Розташовані під куполом і світлових барабанів. На них зображено чотири латинських вчителя Церкви - Амвросій Медіоланський, Ієронім, Аврелій Августин і Григорій Великий.



Під собор знаходиться величезна крипта, виконана в давньоєгипетському стилі. Крипта служить місцем упокоєння для Естергомських примасів-архієпископів, починаючи з Амбруша Каролі (помер в 1809 році). Також в крипту поховані більшість єпископів-коад'юторів Естергомської єпархії та члени кафедрального капітулу базиліки.

Серед поховань крипти особливо шанується могила кардинала Йожеф Міндсенті, діяча угорської революції 1956 року який після придушення Повстання жив спочатку в американському посольстві в Будапешті, а потім у Відні, де і помер в 1975 році. 4 травня 1991 залишки кардинала Міндсенті були урочисто перепоховані в крипту Естергомської базиліки.



Серед інших визначних пам'яток міста: Королівський палац 12 ст.; каплиця Бакоца з вівтарем з червоного мармуру - єдине повністю збережена будівля почала 16 ст.; Палац архієпископа 1880-1882 рр.; колишня будівля міської Ратуші (1689, відновлена в кінці 18 ст.) з гербом Естергома з червоного мармуру на фасаді. На березі Дунаю туристів приваблює незвичайний пам'ятник - кам'яний стіл з турецькими листами в ознаменування перемоги султана Сулеймана, облягали місто в 1543 році.

У місті діє кілька музеїв: скарбниця Базиліки, в якому зберігається велика збори церковне, Ювелірне та ін. Цінність; Християнський музей (одна з найбільш значну Картинна галерей Угорщини); Музей гідрології, присвячений природно природне водоймам Угорщини та їх захист; Музей Балинта Балашші (перша в Угорщині і одна з найбагатших Релігійна бібліотек світу, що налічує близько 250 тис. Томів). Музей носить ім'я засновника Угорський поезії, чиє життя і діяльність була тісно пов'язане з Естергома.

На фото початок так званої "кошачої стежки", якою можна віднятися від берегу Дунаю, до Базиліки. Але ми нею не пішли, а даремно. Вхід в Базиліку відкритий тільки до 17:00. Ми спізнилися на 10 хвилин).





Королівський палац теж був закритий на зимові канікули. Кароч влітку сюди треба приїджати!))







Ми зробили помилку, і замість того. щоб більше полазити містом вирішили ще скататися у Вишеград.
В рейсовий автобус тут можна сісти на звичайній зупинці громадського транспорту ( звичайно, якщо автобус туди ходить). Все точно за роскладом. Дорога від Естергома до Вишеграду коштує близьки 350 форинтів.
Вишеград виявився сонним містечком двох вулиць. Форцеця, в яку ми і хотіли потрапити височіла вдалині. Добратися туди можна тільки на таксі, яке фіг викличеш без знання угорської. Тож ми до відїзду в Будапешт просто потусили в двох кабаках місцевих. В одному попили пивасика, в іншому повечеряли. І теж попили пивасика)) І потулили в Будапешт ( 450 форинтів коштує квиток на автобус) святкувати мій жень народження ,який невпинно наближався. Буквально за кілька годин.

Це передостання фотографія зроблена мною в цей день. На наступній в мене крякнувся роб'єктив. Але мну так просто не зламаєш і фотки з Будапешту ще звичайно будуть.
Не перемикайтесь.


Оригінал публікації ось туточки
Tags: 650 d, каняка, подорожі, словаччина, угорщина, фото
Subscribe

  • Про рими

    Захоплений дітвак, захоплений красою, один із тих бурлак, які живуть росою. Buenos días Чи є у вас улюблений вірш? Оригінал…

  • Про весну

    Я ще пам'ятаю сніг, а він давно не випадав Ти кажеш, що тобі зі мною все занадто Мені замало окропу, тобі забагато На підвіконні тобі смажу…

  • Про воду

    Просто ти живеш не на тому березі ріки, Де я стою, де чекаю місяці й роки, А ти живеш не на тому березі ріки. Я зупинився на березі великої ріки,…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 8 comments