falkoner (falkoner) wrote,
falkoner
falkoner

  • Location:
  • Mood:
  • Music:

Про Вардзію

Под небом голубым есть город золотой
С прозрачными воротами и яркою звездой
А в городе том сад, все травы да цветы



Ахалцихе , про який я розповідав минулого разу, таки був проміжним пунктом. Я прямував у Вардзію.



Так як попутчиків на так і я не знайшов, довелося їхати на маршрутці. Так я промахувався повз кілька фортець по дорозі, але виходу не було. Маршрутка до Вардзії з Ахалцихе коштує 5 ларі. Водій трапився суперський) . В салоні познайомився з польською парою, вони прямували в Кутаїсі і дуже переживали щоб встигнути на останній автобус. Водій пообіцяв, що все буде в ажурі. І не підвів. Але про то потім, отже година і ми в стородавньому скельному місті - Вардзія.







Водій, за браком нашого часу ( до кінцевої зупинки доїхали тільки ми втрьох) спочатку підвіз нас до кас ( вхід коштує 3 ларі) , а потім до самого входу вмісто. Отже нам не довелося підніматися вгору.









Історія Вардзії почалася наприкінці XII століття. Тоді на троні Грузії сиділа цариця Тамара (1184 - 1213 роки правління). Ця була перша правителька країни, що для того часу було дуже незвично. Так чи інакше, правління Тамари сприяло процвітанню Грузії, а культура країни переживала справжній світанок. Саме тоді правительці і прийшла ідея про будівництво монастиря в горах, проте втіленню цього задуму могли перешкодити монголи ...









Одна з легенд говорить, що одного разу Тамара грала в хованки зі своїм дядьком, і ось, коли він зовсім вже втратив сили і не міг її знайти, вона вийшла зі словами "Ак вар, Дзіан!" (Я тут дядько!). Так і народилася назва маленького селища, а пізніше - величезного підземного монастиря.


Сьогодні багато істориків стверджують, що будівництво монастиря Вардзия було лише приводом для того, щоб звести потужну оборонну фортецю, яка дозволить потім розширити межі держави.

Яка б не була причина, споруда вдалася на славу: після закінчення всіх робіт Вардзия нагадувала справжній підземний місто, який здатний був вмістити близько 20 тисяч осіб. Тут було велике число тунелів, провулків і сходів, крім монастиря всередині знаходилося декілька житлових будівель, бібліотек і навіть водопровід. Найдивнішим у проекті Вардзії було те, що він налічував 13 поверхів, які включають понад 600 приміщень.







У Вардзії збереглося одне з трьох прижжиттєвих зображень цариці Тамари. Я його бачив, але фоткати в тому приміщенні не можна, так що з фото не склалося. Вибачте. Проте, гуляючи місто я розкрив таємницю його занепаду. Всі жителі просто нахуй повбивалися на крутих сходах))). Огорож в давнину не було ж.







У монастирі найбільше вразили не келії в печерах, і не круті вузенькі переходи, спуски, тунелі, а убожество людського духа. На стінах кам’яної каплиці, що на самому вершечку монастиря, були різноманітні написи (нашкреби) штибу «я тебя люблю». Цікаво, що всі вони були написані грузинським варіантом російської мови – «большойлупов с первававсхляда».









У XIII столітті стався сильний землетрус і частина скелі, в якій знаходилася Вардзия, звалилася, «розкривши» частину печер і зруйнувавши інші.
Розвалення захисної зробило монастир практично беззахисним, і вже в кінці 16 століття він був захоплений турками.









По дорозі назад в Ахалцихе водій зупинявся кілька разів і показував туристам ( читай нам трьом) визначні місця по дорозі. Кілька майже розвалених фортець, глиняний кар'єр. всі інші пасажири з розумінням до того ставилися. Як не дивно. В нас вже б загиркали. Правда відбувалося то не довго. Маршрутка забилася по самі помідори, наполегливо доводячи, що вона резинова. По дорозі виявилося, що поляки не побували в РАБАТі. А часу до останньої маршрутки в них залишалася година. Водій висадив їх максимально близько до фортеці, пообіцявши зайняти їм місце в маршрутці на Кутаїсі і закинути туди їх туристичні наплічники. І чомусь ні в мене і в них не виникло ні найменшого сумніву в його щирості. Добрі люди...





З Алалцихе в Боржомі я таки вирішив стопити , водій їхав до Хашурі, і довіз би до міста, але я попросив його зупинити не доїджаючи кілька кілометриві. Захотілося прогулятися гірською дорогою незважаючи на дрібний дощик. Можна сказати я прощався з горами, адже наранок мав вирушати в літо, в Батумі.
Оригінал публікації ось туточки
Tags: 650 d, грузія, люди, подорожі, позитифф, фото
Subscribe

  • Про відображення

    Дзеркало розбилося, Уламками дивилося, Довго ти тоді просила, Гірко голосила. Bari luys Як довго можна дивитися на воду? Оригінал…

  • Про поверхи

    Випалені кнопки, втиснуті до бруду В ліфті хтось залишив кашель і застуду Пол, фанерні стінки в нецензурних текстах, Де розчарування, мрії і…

  • Про колеса

    Їде крізь роки трамвай І мигає табло – Все наче як і було. Попри гігантський базар І Французький бульвар – Що йому той календар! Good…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 7 comments