falkoner (falkoner) wrote,
falkoner
falkoner

  • Location:
  • Mood:
  • Music:

Про Боржомі



Поздно пить боржоми, искать цитаты прокаженные,
Болеть за разум на земле, искать честность всей душой,
В галактическом мусоре искать союзников сложно
Но наша судьба здесь по-хорошему сложится


Яхху. Я нарешті добрався до розповіді про Боржомі.


Навчений досвідом подорожі до Казбегі потрібну дорогу я знайшов відразу. Буквально 5 хвилин і я вже їду в сторону Боржомі, в Самцхе-Джавахеті.

Першим хто мене підвозив був адвокат за освітою, власник пари полів, землі на якій болгари шукають нафту... а заробляє тим, що їхдить в Тбілісі, купує бензин і продає його потім в своєму селі. Розказував як кацапські танки стояли біля його села в 2008, як осетини отримують гроші і від російськго уряду і від грузинського. Як корови однієї осетинки поїли його жито, що підібрав мене, бо подумав що я археолог ( в його селі проходять якісь археологічні розкопки).. невесела така у нас вийшла розмова. Довіз він мене до села Самтавісі об'їздними дорогами, щоб не потрапити на блокпост грузинської міліції, бензин же в машині. Висадив він мене метрів за 200 від блок посту. Блок пост серйозний, БМП стоїть, всі з автоматами. Попросили ( але дуже вічливо) не фоткати і стерти фотки з ними.
А я , якщо все одно вже зупинився тут вирішив пройтися до храму Сантавісі. Однієї з найкрасивіших церков Грузії, там недалеко від траси.. десь з кілометр.





На горі за 3,5 км від собору знаходиться ще одна пам'ятка архітектури фортеця Шхвілло. Але я туди не ходив. Далеченько.



Самсавіті ж вражає своєю масштабністю і монументальністю.















Але час на вагу золота - вирушаю далі.Десь от туди.. в гори...


Підібрала мене грузинська сім'я, прям як з анекдоту. Папа, дочка і родич алкоголік на задньому сидінні))).
Говорили про освіту в Україні і звичайно ж про війну. Родич накидав мене чачою, хоч як я не відбивався. Три стакана змусили мене випити таки. Висадили трошки з однієї сторони незручно, біля ремонту дороги і відбійника, але машини їхали повільно і буквально 5 з них підібрала мене до Хашурі. Віз дядечко, який займається ремонтом побутової техніки. Буквально за місяць до того він повернувся з Києва, де був на якомусь семінарі. Жив в славутичі. Дуже захоплено про Київ розповідав.




З Хашурі до Боржомі мене підвіз таксист з Тбілісі, який їхав додому. Йому власне не в Боржомі було потрібно, а на 15 кілометрів блище. Але я ж з України, а мама його - українка, приїхала у 70-х роказ з Черкаської області вчити грузинів вирощувати цукровий буряк. Так і залишилась там. Дуже хоче хлопець побувати на Батьківщини матері, але ніяк не доїде.
І от, 4 години всьго. 4 машини і я в Боржомі - місці найулюбленішої води радянських вождів.



Забув вам раніше порадити. Користуйтеся туристичними центрами по всій країні. Вони є у кожному більш-менш туристичному місті. Вам там завжди з радістю допоможуть. Нададуть безкоштовні карти, допоможуть з поселенням , розкажуть де попоїсти . Кароч вирішать всі ваші туристичні питання.



В Боржомі ж в туристичний центр варто сходити тільки заради Артура, тамошнього працівника. Найщирішої душі людина. яка до того ж фанатично любить свою роботу. Поки чекав я чекав на хазяїна житла ( у Боржомі, виявляється немає жодного хочтела. Тож жив я "на квартирі "... 20 ларі доба") він встиг розповісти мені не тільки куди йти, але й докладну історію Боржомі. Не стандартно "суху", а цікаву). Розказав де і що попоїсти, як добратися всюди. Спробував організувати екскурсію в Алханцихе. Взагалі, як на мене він дуже розстроївся, що я поспішав і не зміг з ним подовше поговорити)).





Поселився я у чудового грузинського пенсіонера Фабріціо ( от таке не звичне ім'я, ога). Всім хто там туситиме раджу зупинятися в нього, чудова людина) Контакти є , коль чо), я ще розповім докладніше, але поки я як завжди судоржно покидав речі і побіг лазити містом)).

Як не дивно, перше куди я пішов - то був музей.



Коштує то задоволення 3 ларі, але воно того вартує (як і майже всі грузинські музеї). За екскурсію можете не платити) працівники самі не витримають і почнуть вам розповідати про експонати).





Бмузей складається з кількох відділів: історія та археологія, етнографія, прикладне мистецтво і природа Боржомі.

Перший поверх музею історії Боржомі присвячений історії та археології. Тут можна побачити збережені зразки бронзової зброї та прикрас I-II ст. до нашої ери, а також колекцію монет ще більш ранніх періодів. Згідно з відомостями археологів, деякі з цих експонатів відносяться до V ст. до нашої ери.

На другому поверсі музею виставлені особисті речі Романових і предмети з їх палацу: фарфорові та кришталеві вази, посуд та багато іншого.

Особливою популярністю у туристів користується розташований на третьому поверсі відділ музею, який повністю присвячений природі регіону. Тут були зібрані найцікавіші зразки флори і фауни цього краю.











Боржомі і царську родину Російської імперії взагалі багато чого пов'язує.
У 1868 році був побудований міст через Куру, названий Ольгинської на честь дружини Михайла Романова. Міст простояв рівно 100 років, і був винесений повінню 1968 року. Проведена в 1894 році залізнична гілка від Хашурі до Боржомі значно поліпшила повідомлення, - до цього їздили на фаетонах, запряжених кіньми, і шлях з Тбілісі в Боржомі займав близько 8-9 годин ... Микола Михайлович проводив у Боржомі дуже багато часу. І тримала його там, за легендою, не тільки пристрасть до полювання, а й інша любов - до доглядачці палацу Варварі. Роман тривав до самого 1917 року. Потім да Микола був змушений виїхати за кордон, а Варвара залишилася в Боржомі, і до самої смерті в 1955 році була доглядачкою палацу. У неї збереглося безліч речей від царської сім'ї - книги, фотографії, альбоми, але передавати в музей, відкритий в 1926 році, вона не захотіла. Після її смерті музею дісталася всього одна фотографія і "опис палацового майна, вивезеного меньшевіцкім урядом у першій половині лютого 1921.

Поряд з Боржомі в селі Абусмані знаходилася одна з літнії резиденцій російського царя Миколи ІІ.
В 2008 році в будівлі відбулася пожежа, її відбодувати вже проблематично. Багато предметів побуту з тої резиденції зараз знаходяться в Боржомському музеї.


Звичайно ж, яка історія Боржомі без історії її мінеральної води?) В музеї представлені всі пляшки в які будь коли розливалася ця вода. В найстаріших з них вода вже і на отруту , мабуть, перетворилася))


Мінеральні джерела Боржомі були виявлені більше тисячі років назад. Про це свідчать знайдені на початку XX століття 7 кам'яних ванн, датовані початком першого тисячоліття нашої ери. Судячи з усього, в ті часи цю воду використовували саме для купання, а не для пиття. Потім джерела були знову надовго забуті, а місця, де вони розташовані, – покинуті.

Друге життя джерелам, на подив, дали військові: у 1829 р. в Боржомі був розквартирований Херсонський гренадерський полк. Одного дня солдати знайшли в лісі на правом березі річки Боржомки джерело мінеральної води. Полковник П. Попов зацікавився, велів його розчистити та возити воду в пляшках до полку. Страждаючи захворюваннями шлунку, він перший випробував на собі дію мінеральної води, яка виявилася настільки гарною, що він наказав обнести джерело камінням та побудувати неподалік лазню та невеликий будиночок для себе.

У 1837 р. Херсонський полк був замінено полком грузинських гренадерів. Полковий лікар Аміров почав досліджувати склад та дію мінеральної води з джерела. Він же надіслав перші проби води до Петербургу та Москви.

До 1841 р. вода стала вже настільки відомою, що намісник царя на Кавказі привіз на лікування в Боржомі свою хвору дочку. Чим вона страждала, історія умовчує, проте вода їй сильно допомогла, на честь чого намісник і назвав перше джерело Катериненським, на ім'я дочки, а другий – знайдений та упорядкований до цього часу – Євгеніївським, у свою честь.

У 1850 р. в Боржомі був розбитий Парк мінеральних вод, а в 1854-му розпочато будівництво першого розливного заводу.

Тим часом слава про цілющі джерела облетіла вже всю Росію. Боржомі стало зростати. Будувалися нові палаци, парки, сквери, готелі. Проведена в 1894 р. залізнична лінія від Хашурі до Боржомі значно поліпшила сполучення – до цього їздили на фаетонах, запряжених кіньми, дорога з Тбілісі в Боржомі займала близько 8-9 годин.

У 1894 р. Михайло Романов будує розливний завод у Парку мінеральних вод. Завод пропрацював до 50-х років XX століття, справно розливаючи воду, відому до цього моменту вже у всьому світі.

У 1896 р. був відкритий перший скляний завод. Пляшки там видували вручну до 1950 р.

У 1904 р. вдалося частково механізувати виробництво «Боржомі». Дуття скла все ще робилося вручну, проте розлив вже став механічним. Тим же роком датується оголошення в газеті про «продаж мінеральної води «Боржомі» вагонами». Розлив води йде щосили – якщо в 1854 р. з Боржомі було вивезено всього 1350 пляшок, то в 1905 р., після налагодження виробництва, вивіз досяг вже 320 тисяч пляшок, а в 1913-му і зовсім перевалив за 9 мільйонів.

Радянізація Грузії не позбавила популярності «Боржомі». Змінилася лише еліта та статус відпочиваючих: Романова змінив Сталін, який теж дуже любив цю воду. Кремль не проводив без «Боржомі» жодного заходу.

«Відлигу» 1960-х років дала «Боржомі» ще один шанс придбати ім'я за кордоном. У 1961 р. 423 тисячі пляшок «Боржомі» експортувалися до 15 країн світу, включаючи США, Францію, Австрію. У 1980-і роки продаж «Боржомі» досяг 400 мільйонів пляшок, і ця вода була найпопулярнішою на території СРСР.

У 1990-1995 рр. виробництво сильно скоротилося через внутрішні економічні труднощі в Грузії. Але починаючи з 1995 р., коли компанія «Georgian Glass & Mineral Water Co. N. V.» відновила виробництво «Боржомі» на двох розливних заводах, виробництво води зросло у 40 разів, і зараз цей багатий дар грузинської природи знають у 30 країнах світу.










Музей звичайно добре. але йдемо далі гуляти містом.
Боржомі - мекка зеленого туризму прям. Західніше від міста розташований Боржомський національний парк, поряд з містом розташовано управління того парку. Кожен хто хоче прогулятися парком зобов'язаний там зареєструватися. Чисто з питань безпеки. Вам запропонуюь піші , веломаршрути на будь - який смак. Від кількох годин до кількох днів. Заблукати кажуть важко. все марковано. Скукота))








Боржомі як і Бакуріані готували до проведення зимової олімпіади 2-14 року) Так що х інфраструктурою тут все гаразд. В Бакуріані, доречі, можна проїхатися узкоколійкою. Коштує 2 ларі. Я не їздив. В бакуріані фігячив сніг, а я в легенькій курточці був. До того ж говорили, що там ще нічого не працювало. Не сезон.

















Про Боржомі складається дивне враження. При зонішній чепурністі, гарних дорогах, красивих мостах не покидає відчуття бідноти . І це при тому, що сезон цей був дуже хорошим. Українців стало менше, багато євреїв і поляків приїджало. Закинуті корпуси пансіонатів, де тепер живуть біженці, обдерті будинки в стороні від туристичних маршрутів... все це блін.. дивно воно якось.










В парку знаходиться два відкритих джерела з мінеральною водою Боржомі. Холодною і теплою. Холодну можна набирати з собою, тепла пахне сірководнем і пити її можна тільки на місці. На фото нище джерело з холодною водою.



Друзі.


Вхід в парк коштує 50 тетрі. Але я заплптив тільки з третього разу, заходив-виходив . мене не помічали)



А це ржерело з теплою водою.



Поряд експозиція "Грузія в мініатюрі" 3 ларі коштує вхід в павільйон. Я манав). пішов гуляти далі парком.











Адський дитячий майданчик)







Прометей.












Якщо пройтися десь ще два кілометри після закінчення цивільної частини парку . Вийдете до Царської ванни. Басейн з мінеральної водою, вода постіно додається прямо з джерела, і має температуру 32 градуси. Звичайно ж я скупався!)












Поряд зі входом в парк знаходиться канатка. Коштує 2 ларітуди назад. Можна , та що там, треба піднятися наверх. Цеймовірні види.



















Машиніст канатки працював в Україні колись) Ой понарозказує історій).

Де попоїсти. Раджу ресторанчик "Старий Боржомі". Дуже смачно, зовсім не дорого. Тільки просіть щщоб додавали поменше кінзи, вони тут її сиплють задохєріще)). Перший раз їх ледь витримав. Далі був розумніший).
Кста. розказували. що б цьому ресторані подають запечену в молоці курку, та таку смачну, що навіть вегани. спробувавши її назавжди полишали ту свою хворобу і починали хсти м'ясо. Не куштував, чесно, там порція на 3-4 людей. Я не осилив би. Коштує та курка 14 ларі, щось таке.





Є в Боржомі пам'ятник Чайковському. За міською легендою, потрапивши сюди якось проїздом, великий композитор так зачарувався містом, що залишився в ньому більш ніж на місяць.
І потім вже життя ностальгував за ним. Така ностальгія в психиатрічній практиці велика рідкість. Зазвичай люди так ностальгують тільки за місцями свого дитинства.
Але я Чайковського розумію...







Оригінал публікації ось туточки
Tags: 650 d, грузія, подорожі, позитифф, супер, фото
Subscribe

  • Про відображення

    Дзеркало розбилося, Уламками дивилося, Довго ти тоді просила, Гірко голосила. Bari luys Як довго можна дивитися на воду? Оригінал…

  • Про поверхи

    Випалені кнопки, втиснуті до бруду В ліфті хтось залишив кашель і застуду Пол, фанерні стінки в нецензурних текстах, Де розчарування, мрії і…

  • Про колеса

    Їде крізь роки трамвай І мигає табло – Все наче як і було. Попри гігантський базар І Французький бульвар – Що йому той календар! Good…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 10 comments

  • Про відображення

    Дзеркало розбилося, Уламками дивилося, Довго ти тоді просила, Гірко голосила. Bari luys Як довго можна дивитися на воду? Оригінал…

  • Про поверхи

    Випалені кнопки, втиснуті до бруду В ліфті хтось залишив кашель і застуду Пол, фанерні стінки в нецензурних текстах, Де розчарування, мрії і…

  • Про колеса

    Їде крізь роки трамвай І мигає табло – Все наче як і було. Попри гігантський базар І Французький бульвар – Що йому той календар! Good…