falkoner (falkoner) wrote,
falkoner
falkoner

  • Location:
  • Mood:
  • Music:

Про Сігнагі

Долина, чудная долина,
Долина вечных снов,
Растений и цветов.
Долина, чудная долина,
Свет солнца золотого
Тебя разбудит снова.






Ну, день не задався з самого початку.
Будучи повним оптимізму від стопу на Казбегі, надумав собі ще крім Сігнагі відвідати Телаві, скільки там віт Тбілісі... 120 кілометрів. На міжнародній трасі то. Але зорі цього дня до мене розвкернулися сракою і тикали факи як могли)).

Спочатку я заблукав трошки в переходах біля метро Самгорі, потім вирішив прогулятися пішки до траси і прогулявся так... кілометрів на 7. Сів на автобув ( ех.. яке ж транспортне сполучення в Тбілісі. На кожній зупинці електронне табло з відліком часу, який залишився до приходу автобусу певного номеру. І ходять же! З точністю до хвилини) і промахнувся). Заїхав в аеропорт.





Потім по дорозі назад вся маршрутка радила мені як краще вийти. Водій взагалі зупинив на естакаді ( де не можна зупинятися). щоб я далеко не ходив...і... І жопа. Кінець міста виявився набагато далі, ніж я думав. Там до ринку ще 6 кіліметрів, мене туди якийсь дідусь підкинув. Правда чекав на нього я 50 хвилин. Далі все йшло не краще, дуже довго ловив машини і це на дуже жвавій трасі. З горем по полам таки добрався в Сігнагі.. але це в мене зайняло, аж 7 годин(((. Про ніяке Телаві мова вже не йшла.





Місто, якщо чесно не дуже сподобалося.
В 2007 році Саакашвілі задумав зробити з нього туристичну пам'ятку національного значення. В місті відремонтували все що можна. Побудували кілька нових будинків ( звичайно ж стилі хай-тек) , але місто мені здалося якимось штучним. Такий собі курорт для пенсіонерів.Хоча) Місто назвали "містом кохання" і відкрили в ньому цілодовий ЗАКС.

Пара, яка бажає зареєструвати свій шлюб, повинна зв'язатися з Будинком одружень у Сігнагі по телефону 8-10-995-595-24-77-77 за годину до прибуття. При собі потрібно мати звичайний паспорт, загран. паспорт, 2-оіх свідків 8) і 50 ларі (близько 35 $).

Шлюб буде вважатися легальним на території Росії, України та інших республік колишнього радянського союзу. Єдино, після реєстрації, Ви повинні повернутися в Тбілісі, і в нотаріальній конторі зробити переклад виданого в Сігнагі посвідчення про шлюб на українську мову і нотаріально завірити його.





Саме ж місто дуже стровинне і має цікаву історію.





Сігнагі сформувалось як місто наприкінці XVIII ст. на території фортеці, збудованої царем Ерекле II та навколо неї. Проте археологічні дослідження встановлюють, що цей ареал визначну роль відігравав з часів палеоліту, неоліту та бронзової доби. Територія сучасного міста була заселена з давніх часів та була відома як Хереті в Середні віки, та як Кізікі після XV ст. Сігнагі як поселення вперше згадується на початку XVIII ст. У 1762 р. грузинський цар Ерекле II фінансував будівництво міста та звів фортецю для захисту місцевості від мародерських нападів дагестанців.

Територія Сігнагського району раніше була відома під назвою Камбечовані, потім її називали Кізікі. Камбечовані (Камбісене в давньогрецьких джерелах) у II-I до н.е. увійшло до складу Іберійського царства. У новій ері його центром стало місто Хорнабуджі.







Сігнагі як і Телаві вважалось царським маєтком. Також відомо, що в Кізікі загалом не було поширене рабство. Кізікі було вільною країною та підпорядковувалось безпосередньо цареві. Цивільну владу мав моураві; згідно з військовим статутом, Кізікі представляв передовий садрошо (військово-адміністративна одиниця феодальної Грузії), яким керував єпископ Бодбе.

Після прийняття християнства державною релігією Грузії, цей регіон набув великого значення. З ним асоціюється Свята Ніно, яка тут похована. Цар Вахтанґ Ґорґасалі передав своєму синові Хереті та Камбечовані, що увійшов до її складу, а в Хорнабуджі заснував єпископську кафедру. Через Хорнабуджі проходив торгівельно-караванний шлях.

У VIII-IX ст. незважаючи на руйнівні вторгнення арабів, Хереті міцнішало та формувалось як князівство. У XI ст. цар Баграт III приєднав Кахеті-Хереті до об’єднаної Грузії, яку остаточно консолідував Давіт Агмашенебелі. У XIII ст. набіги Джалал ад-Діна та монголів торкнулись і Камбечовані, який монголи перетворили на один з думанів (військових округів).







У 1264 році під час руйнівного набігу Берке Хана було зруйновано Хорнабуджійську фортецю. Після цього Хорнабуджі втрачає своє значення як економічний та політичний центр. Занепали шляхи, що проходили через це місто. Місцевість залишилась на периферії. Центр Камбечовані перемістився на північний захід Кізікі, де ще зберігалась господарська діяльність та населення. Це відбувалось на межі XIV-XV ст.

Значення Кізікі посилилось у XVIII ст. у часи Картлі-Кахетського царя Ерекле II (1744-1798). Формування Сігнагі як міста відбувалось якраз у цей час. З волі царя Ерекле у 1770 році під час перепису сполучене місто згадане як Сігнагі. Згідно з переписом, у Сігнагі на той час проживало 100 сімей, переважно ремісники та торговці. Після анексії Грузії Російською імперією, Сігнагі було надано статус повітового міста та центру Сігнагського повіту в межах Тіфліської губернії в 1802 р. Місто швидко розвивалось та стало агропромисловим центром за радянської доби. У 1938 р. було створено Сігнагський район.







Місто оточене залишками фортифікацій XVIII ст. Дві грузинські православні церкви в самому місті – одна присвячена Святому Юрію, інша – Святому Стефану. Монастир Бодбе розташовано на відстані 2 км від Сігнагі та є місцем паломництва через те, що пов’язаний зі Святою Ніно, проповідницею Грузії IV ст.

У 1762 р. постали оборонні мури міста. Сігнагійська фортеця вважалась однією з найбільш солідних оборонних систем у цілій Кахеті. У побудові фортеці окрім місцевих, взяли участь також мешканці всіх околишніх сіл. Під час ворожих атак вони ховались у фортеці разом зі своїми пожитками, а чоловіки, що могли воювати, мали обов’язок боронити визначену їм територію. Фортеця займала площу близько 40 га. У своєму загальному плані фортеця нагадує замкнену ламану криву, оскільки відповідала формі гори, на якій була збудована. Південна частина фортеці знаходиться на узвишші, через те мури фортеці проходять згідно з хребтом західного та східного схилів, потім раптово спускаються до глибокого провалля, де з’єднуються в ціле. Загальна довжина мурів фортеці становить 2,5 км. Мури мають 23 оборонні вежі, 5 входів. Головний вхід, відомий як Магарос Вішкарі, з’єднує фортецю безпосередньо з містом та охороняється двома боковими оборонними вежами. Оборонні пункти розташовано так, аби вражати ворога перехресним вогнем. Будова вежі дозволяла також відбивати атаки всередині фортеці. У XIX ст. у зв’язку з розбудовою міста, частину фортеці було використано під житлову забудову.










В місті розташовані два так званих Етнографічних музеї. Один приватний , один державний.
Чому державний називають етнографічним так і не зрозумів, просто парк. Хай і симпатичний.
По дорозі до нього знаходиться приватний етнографічний музей, який таким можна назвати з величезною натяжкою. На території основне місце займає ресторан, і невеличкий музей .
На територія я зайшов без перешкод, походив, по дорозі назад мене зловила дівчина зі словами, що так як я вже зайшов . то з мене 3 ларі... ну чесно, сперечатися навіть не хотілося бо дівчина просто неймовірно красива. Поговорили з нею, спитала як музей. Чесно зізнався, що музей нікакущий.))) Повторюся ще раз. 3 ларі зовсім не шкода).










Звичайно ж купив вина) Я його, взагалі то, особливо і не п'ю, але побувати в Алазанській долині і не прикупити тамошнього вина - це злочин. Сапераві ( навіть мені сподобалося) і Тіабані - по 5 ларі за літрову пляшку. Чача - 8 ларі літр))). Був блін без наплічника. довелося таскатися з повним пакетом алкоголю.











Як на мене їхати туди треба з компанією і просто матрасно відпочивати. Пити вино, чесати пузо і насолоджуватися неймовірними видами на Алазанську долину. Повторюся.. місто обійшов за кілька годин.













Поки чекав маршрутку - підійшли два товариша - попросили сфоткати) . Сфоткав і навіть не видалив відразу. Хоча в мене не просили ніяких контактів і своїх не давали. Щирі відкриті люди.






Назад повертався вже маршруткою) дРугого такого б тріпу я б не витримав.
Для довідки - маршрутка коштує 6 ларі. Перша з Тбілісі десь опів на 11 відходить з автовокзалу біля метро Самгорі. Остання маршрутка з Сігнагі на Тбілісі відходить о 6 годині вечора.




Найцікавішою подією дня стала гулянка, яку я надибав по дорозі в хостел біля виходу з метро Руставелі в Тбілісі. Просто на тротуарі люди витягнули діджейський пульт і ... просто танцювали . Без алкоголю ( розпивати алкоголь на вулицях в Грузії заборонено. Штраф 150 ларі. і за цим реально слідкують), без причини ( хоча , п'ятниця таки причина, мабуть)) ). Танцювали чоловіки і жінки, танцювала молодь. Все це так щиро було...
Пробачте, знімав на запальнику.



Tags: 650 d, алкоголь, грузія, подорожі, позитифф, фото
Subscribe

  • Про сезони

    Жовте-біле, то осінь-зима, Синє небо – твої кольори. І немов чарівниця весна Знов розквітне цієї пори. Bonan matenon Яку пору року ви…

  • Про мрії

    Чомусь тут ніколи не хочеться чаю, Не хочеться снігу, не хочеться слави, Нехай дістається церквам з хоругвами!.. Ми просто з тобою удвох погуляєм…

  • Про страхи

    Він стояв вночі І поки його ніхто не бачить Змінював ключі, А ще вішав свої тим, Кому не стачить. Goede morgen Чи боїтеся ви когось з мультяшних…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 3 comments