falkoner (falkoner) wrote,
falkoner
falkoner

  • Location:
  • Mood:
  • Music:

Про Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації

На Буковині, в місті єдині
Чорні очі у дівчат, небо там є синє.
На Прикарпатті - ми же того варті.
Я тебе буду квітами зустрічати.



Сьогодні мені пришибло пам'ять назад і я згадав, що давно вже намагаюся викласти фотографії з Чернівців, де побував ще в лютому.
Так що сьогодні трошки з Грузією дам вам перепочити.
Отож про Чернівецький університет.



Університетський комплекс просто неймовірний, будівля вражає величчю і красою. Точно найкрасивіший університет України. Ну і має дуже цікаву історію звісно.Гуляти по університету можна вільно. Але тільки по вулиці. В середині ми сфоткати встигли лише 2 коридори і нас вигнав злий охоронець)) . Інший добрий охоронець бідкався, що університет можуть виселити, бо будівля занесена до переліку культурного насліддя Юнеско, а в таких будинках не можуть бути навчальні заклади. От таке от).



Автором Резиденції Митрополитів Буковини та Далмації (будівлі якої зараз займає університет), шедевром, який був збудований протягом 1864-1882 рр., є видатний чеський архітектор і меценат Йозеф Главка.
Побудована вона на місці старого єпископського будинку на горі Домінік в 1864-1882 рр.
Цей унікальний архітектурний ансамбль з’явився на світ завдяки зусиллям єпископа Євгена Гакмана. У 1863 р. він домігся від австрійського цісаря дозволу на будівництво нової просторої резиденції, гідної столиці Буковини. Наступного року, одразу після освячення Кафедрального Свято-Духівського собору, владика Гакман уже заклав наріжний камінь у фундамент майбутньої резиденції.





Йозеф Главка спроектував нетрадиційний комплекс споруд у дусі еклектики з переважанням елементів візантійського та романського стилів. Цей проект неодноразово займав призові місця на відомих конкурсах архітекторів і був, зокрема, відзначений на Всесвітній виставці у Парижі. Архітектурний ансамбль Резиденції Буковинських митрополитів є унікальним витвором мистецтва, який має значний вплив на розвиток культової архітектури та монументального мистецтва Центральної та Східної Європи.





Масштаб робіт був грандіозним: спеціально для будівництва було створено ряд спеціальних кар’єрів на Буковині, в місті запрацювало два цегельних та один керамічний заводи, а також школа для будівничих. Австро-Угорщина ще не бачила нічого подібного! Майже 18 років Главка творив свій шедевр, і допомогали йому в цьому майстри з усіх усюд: оздоблювальні роботи виконували віденські художники К. Йобст, І. Кляйн, чех К. Свобода, буковинці Е. Бучевський і Є. Максимович; художнє різблення по каменю і ліплення здійснювалось під керівництвом віденського скульптора К. Гофмана.


Будували ретельно та акуратно. Кожна цеглина вимірювалася та перевірялася на звук, а один майстер міг класти в день не більше сотні цеглин. У величезні чани з розчином додавали падаль: органіка — супер-клей, така кладка, ще й підкріплена курячими яйцями, простоїть віки.





Тут трапляються речі, здавалося б, непоєднальні: купол на вежі Дяківської школи оздоблений... зірками Давида. Таким чином увіковічнили пам’ять про фінансову допомогу, яку надала буковинській православній митрополії єврейська громада міста. Адже потрібну астрономічну суму (1 830 000 золотих флоринів) самі православні зібрати б не змогли. Зі схожої причини на шпилі домашньої митрополичої церкви встановлено унікальний об’ємний хрест, який вказує католикам на захід, а православним на схід. Толерантність здатна на справжні шедеври!



Дуже шкода, що сам творець Резиденції так і не побачив своє дітище в завершеному вигляді! Незадовго до закінчення будівництва (а відбулося це в 1882 році) Йозеф Главка важко захворів, підірвавши своє здоров’я виснажливою працею та нестачею сну. Був змушений повернутися до батькового замку, де провів кілька років у інвалідному візку. Після одужання повернутися в Чернівці майстру вже не судилося. Вдома він заснував благодійний фонд, що і тепер допомагає здібним студентам-архітекторам Чехії.





Серед приміщень головного корпусу своє красою і величчю вражає Синодальна зала, одна з найгарніших в Європі. Вона була оздоблена мармуром (звідси її теперішня назва – Мармурова) і обставлена бічними галереями колон, на які спиралася декорована орнаментикою дерев’яна стеля. Враження неземної величі посилювали й коридори з мармуровою мозаїкою на підлозі та розмальованими стелями у формі куполів. На жаль, у 1944 році Синодальна зала була пошкоджена пожежею. У вогнищі постраждали не лише інтер’єри, але й загинула синодальна бібліотека, що містила унікальні стародруки та архіви. Теперішній вигляд Мармурової зали – лише копія, створена реставраторами. Та ані розкішних кришталевих люстр, ані фресок К. Свободи на тему історії Буковинської церкви, ані мармурової підлоги вже не повернути. Все, що лишилося з давніх часів - решітки на підлозі. А "мармурові" колони приміщення - вдала імітація з алебастру.


Проте пожежа змилостивилась над Залою засідань Священного синоду (теперішня Червона зала). Її інтер’єр зберігся у первісному вигляді. Стіни Червоної зали оздоблені китайським шовком, дерев’яна стеля декорована орнаментом, а підлога встелена паркетом з червоного бука, дуба та зеленої липи. На одній зі стін висять величезні венеціанські дзеркала. Створені за старовинною технологією вони нараховують аж п’ять шарів срібла. Якщо піднести до дзеркала свічку чи запальничку, то замість одного вогника можна розгледіти цілих п’ять.





Серед інших видатних внутрішніх інтер'єрів виділяються Блакитна зала, де колись знаходилися бібліотека та архів, до сьогодні використовується для численних засідань, виставок, проведення переговорів та інших офіційних заходів.
Червона зала (колишня Зала засідань Священного Синоду), стінний розпис якої нагадує витончене оздоблення китайським червоним шовком, а диво-стеля – колекцію писанок. Неповторним елементом цієї зали є величезні коштовні венеціанські дзеркала, які здатні омолодити жінку та позбавити гріхів чоловіка, як свідчить легенда.




Окреме місце в архітектурному амсамблі резиденції займає Дендропарк .

Парк площею близько 5 гектарів, виконаний в англійському ландшафтному стилі, був спланований разом з резиденцією і закладений у 1877 році. Тут поруч з екзотичними видами дерев ростуть місцеві: клени, дуби, липи, граби. До наших днів тут збереглося багато рідкісних порід — пробкове дерево, пірамідальні туї, магнолії, тис, тюльпанове дерево.

Алея підводить до невеличкого басейну з плакучими вербами, магнолією Суланжа та катальпами.

Парк донині зберіг елементи декоративного оформлення: штучні гірки, садові лави, кам’яний грот, скульптури. На центральному майданчику перед фасадом корпусу встановлено бронзовий бюст архітектора І. Главки.







1868 року ставиться питання в Буковинському сеймі про заснування юридичної академії в Чернівцях. А 1872 року депутат краю доктор Костянтин Томащук на засіданні від 28 листопада 1872 р. висунув і обґрунтував пропозицію про заснування в Чернівцях університету.

Указом австрійського імператора Франца-Йосифа від 31 березня 1875 р. було засновано Чернівецький університет, у тому числі й богословський греко-православний факультет - єдиний православний факультет в Австрійській імперії.

4 листопада 1875 р. відбулося урочисте відкриття університету, якому було надано назву Чернівецький університет ім.Франца-Йосифа.





Перший ректор — відомий учений і громадський діяч К. Томащук. Тут викладали і вели дослідницьку роботу науковці європейського та світового рівня: економіст Й. Шумпетер, юрист Г. Гросс, історик Р. Кайндль, славіст О. Калужняцький, мовознавець С. Смаль-Стоцький.

Після розпаду Австро-Угорської імперії у 1918 році Університет до 1940 року вважався румунським вищим навчальним закладом.

У 1940 році після входження Північної Буковини до складу УРСР Університет реорганізовано у державний вищий навчальний заклад з українською мовою навчання. У 1989 році Університетові присвоєно ім'я визначного буковинського письменника Юрія Федьковича, у 2000 році — надано статус національного.





Сьогодні в Університеті функціонує 16 факультетів: географічний, економічний, інженерно-технічний, іноземних мов, історії, політології та міжнародних відносин, комп'ютерних наук, образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва, педагогіки, психології та соціальної роботи, прикладної математики, фізичний, філологічний, філософсько-теологічний, факультет біології, екології та біотехнологій, факультет фізичної культури та здоров'я людини, хімічний, юридичний і загально-університетська кафедра архітектури та будівництва.

Влітку 2011 року архітектурний ансамбль резиденції митрополитів Буковини і Далмації було внесено до списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.



 
Оригінал публікації ось туточки
Tags: 650 d, подорожі, україна, урбан, фото, чернівці
Subscribe

  • Про дахи

    Саме тому що зустрічаємо зорю! Саме тому, що знов і знов я на стіні її малюю! Саме тому, чому і я не знаю сам! Я за ранок цей, я за ранок цей, все…

  • Про приховане

    Праведний апостол Яків мав активі в будівництві, Виноробстві, рестораторстві, дизайні, садівництві. Не погоджувався з Богом, розмовляв із Сатаною,…

  • Про новини

    Шалена новина в ранкових газетах – Герої в котрий раз врятували планету І десь гримить такий неймовірний life, А у тебе кроссворд…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 6 comments