falkoner (falkoner) wrote,
falkoner
falkoner

  • Location:
  • Mood:
  • Music:

Про Тбілісі. Частина друга


А ти біжи-біжи з міста до сонця і далі
Щоб не зловили та не наздогнали
А ти біжи-біжи з міста до сонця так треба
Щоб доторкатися руками до неба

Ну що, чергова простиня про Тбілісі.



Ранок після поїздки в Мцхету видався важкуватим ( про вино я таке подумати не можу.. нє).
Але побачити побільше дуже хотілося і я переборовши себе пішов гуляти містом. Спочатку я вирішив сходити в
зоопарк . По карті подивився, що то відносно недалеко від мене. Пішов пішки. Трошки блуканув, затримався на перехресті ( слід зазначити що на всіх перехрестях у Тбілісі дуже зручні вказівники стоять по цікавим місцям) , визначився з напрям аж тут несподівано Тарас Григорович дивиться на мене сурово.



Я злякався і відійшов, а Кобзар продовжив суворо дивитися на Тбіліський державний університет ім. Івахішвілі.

По дорозі заглянув в сквер біля університету. Сфоткав маленьку церквушки. Нажаль , не знайшов її назви.





Так по трошки і спустився до Площі Героїв, на якій стоїть монумент Героїв ( зоопарк знаходиться поруч)




Монумент офіційно відкрили пам'яті загиблих в 1921 році юнкерів, керівників повстання 1924 року, загиблих в 1992-1993 роках в Абхазії і в результаті російської агресії в серпні 2008 року бійців.
На ньому висічені імена всіх , хто загинув за державність Грузії.

Монумент висотою 48 метрів з металевої конструкції і призм метакрилата спроектований іспанським дизайнером Альерто Домінго Кабо і профінансований в рамках виділених на швидкісну магістраль 80 млн ларі. Ця магістраль зв'яже Площа Героїв з трасою між тбіліськими районами Сабуртало і Ваке.

До самої стели добратися доволі проблематично , так як вона вписана в клубок доріг, я заблукав тими грьобаними підземними переходами.



До відкриття зоопарку залишалося ще хвилин 40 і щоб не втрачати час я вирішив сходити, в парк ім Гейдара Алієва, який за показниками мого довідника знаходився зовсім поруч. На набережній. Пішов. Поблукав підземними переходами навколо площі.

Тут відразу розкажу про три речі які мені не сподобалися в Грузії.
1. Засцяні переходи. Реально. Проблема з туалетами в дії, а грузини особливо не паряться. Виїдає очі.
2. Двері у всіх закладах відкриваються всередину. Я розумію , що то правильно з точки зору протипожежної безпеки, але блін незвично, постійно ломився в двері .
3. Грузини чоловіки пиздець як матюкаються. Щоб уявити масштаби цього, просто просто вдумайтесь в слова " Я ( Я!!!, блять, я!!!) кажу , що грузини багато матюкаються".

Кароч, дійшов я до набережної) . Перебіг хайвей. Пішов як показувала карта.



Хто не в курсі, я дійшов до набережної головної річки Тбілісі - Кури.
Взагалі то, Кура ( з наголосом на другий склад) це російська назва ріки. Крузини називають її Мтква́рі. Мтква́рі - найбільша ріка Закавказзя. Впадає в Каспійське море, тече територією трьох держав: Туреччини, Грузії, Азербайджану. Частина басейну Кури (точніше її найбільшої притоки Аракс) також розміщена і на території Ірану та Вірменії. Довжина Кури становить 1364 км, площа басейну 188 тис. км².

Йшов я хвилин 10 розглядаючи чайок. Чайок тут дофігіща, незважаючи на те, що до моря далеченько то. Мітку на мапі давно пройшов і почав підозрювати щось не ладне.



Запитав в рибака. Він погано розмовляв російською ( про англійську взагалі мовчу) , але я зрозумів. що парк знаходиться в іншій стороні біля якогось мосту. Пішов назад.



Пройшовся ще хвилин 25. Зрозумів, що довідник мене наєбав трошки). Вирішив повертатися...але дорогу назад перебігти я якось побоявся. По чотири смуги в обидві сторони, по яких зі страшною швидкістю несуться авто . Пішов шукати підземний перехід. Шукав ще хвилин 5... там їх немає , ога. Який мужик, бачучи мою паніку запитав. чим він може допомогти. Кажу, мені б дорогу перейти. Він каже без проблем. Перебігай он там біля мосту. Ага.. там тільки шість смуг. Я так і не зважився перебігти ( тільки другий повний день в Грузії,чо ви, це потім я звик і бігав через дорги аж бігом), довелося повертатися назад старою дорогою.

Так.. про зоопарк я вже розповів.
Після нього я вирішив покататися на фунікулері. Виходжу на вулицю питаю першого пересічного , чим добратися до фунікулеру? Перший пересічний виявився таксистом і звичайно ж " недорого савсем!" запропонував довезти, заявивши що ніякий ромадський транспорт туди не ходить . Неповіривши йому я паднявся назад до університету і як мені порадили сів на 133 маршрутку. Вона теж не йшла напряму до фунікулеру, водій сказав треба трошки пройтися. Пройшов. Заблукав. Запитав знову. Бабка , яка продавала зернята на вулиці порадила 124, або 90 автобус. Бо йти туди дуже далеко. Йти цілий день. Підозри знову накрили мене, але я її послухався і дочекався автобусу.
Поки чекав сфоткав традиційний такий тбіліський дворик)



Прийшов автобув. Сів поїхав. Тут треба розповісти про транспорт тбілісі. Значить по порядку.
Автобуси в Тбілісі - це наші "Богдани", проїзд в них коштує 50 тетрі ( за проїзними 10 тетрі). Кондукторів в салонах немає. У всіх автобусах стоять автомати, які приймають 10,20, 50 тетрі. Тож заходити туди потрібно з дрібними грошима.
Маршрутки контують 1 ларі. В основній масі своїй це "Форди "Транспортери". Розплачуватися в них потрібно водієві.
Метро в Тбілісі коштує 50 теттрі. Щоб пройти через турнікети спочатку треба притбати картку за 2 ларі. Повернути її можна в будь який момент, отримавши назад ті самі 2 ларі. Головне не проїбати чек, що я успішно і зробив. Так що кому потрібна картка на Тбіліське метро - звертайтесь. За цією ж карткою можна проїхатися і на Тбіліських канатних дорогах. З неї зніметься 2 ларі.

Фунікулер теж коштує 2 ларі, але він має відношення до парку розваг, про який трошечки пізніше, то для проїзду вам буде потрібна картка з нього. Вона теж коштує 2 ларі, але повернути її не можна. За нею теж звертайтеся.

Ще в Тбілісі , казали, є трамвай. але я його не бачив).

Тож дочекався я 124 автобусу, сів, дістаю гаманець, а там аж 20 тетрі. Питаю в дядьки якогось , чи не розміняє він мені 5 ларі. Немає каже. Поки я шукав очима кось, хто б зміг розміняти, він віддає мені свій квиток і виходить. На наступній зупинці зайшли контролери)).

А втобус все віз і віз мене кудись наверх. Я потім зрозумів, що він таки довіз мене до фунікулеру, але верхньої станції. А станція знаходиться в парку розваг "Мтацмінда"










Я не фанат таких розваг, але на колесі огляду звичайно ж не міг не покататися))





Тим більше , що звідти відкривається такий вид. Коштує то 2 ларі, ну і про картку парку за 2 ларі я вже казав.





Контролер на колесі коли дізнався що я з України - почав розпитувати. Говорив з ним хвилин 10.
Колесо нове, не рівня нашим. Закриті кабінки. кондиціонери в них, обертається повільно-повільно... сподобалося))). Далі пішов гуляти парком.






Там такі понорами. Я то думав що більщ-менш обійшов місто... звідси подивившись, зрозумів що обійшов я зовсім трошечки. Погано, що погода почала псуватися, почало збиратися на дощ.









Зустрів динозаврів)





Другий дивиться на тебе як на гівно)

Далі я таки добрів до фунікулеру і спустився вниз.





Фунікулер новенький. панорамний, скляний. Мая три зупинки : Верхня - Парк розваг "Мтацмінда", нижня - Вулиця Чонгадзе і по середині вона зупиняється біля церкви Мама-Давіті і пантеону Мтацмінда.



Я промахнувся повз середню станцію, тому до Мама-Давіті довелося підніматися пішки ( 2 ларі я зажав))) ). Зате поговорив по дорозі з місцевим будівельником ( біля підніжжя гори будується елітний житловий район).



Вид від церкви.





Церква Мамадавіті (Св. Давида Гареджійського) – споруджена в середині 19 століття. З церковного майданчика відкривається прекрасний вид на Тбілісі.

У V столітті на цьому місці була печера, в якій оселився Давид Гареджійський – один з сирійських отців. Він жив ​​у цій печері практично весь час, і спускався до міста тільки по четвергах по зигзагоподібній стежці, яку досі називають «стежкою св. Давида». Усі часи печера св. Давида була місцем паломництва християн.








Біля багатьох церков в Грузії знаходяться маленьки макетики церков. При чому не завжди це зменшені копії тих що поряд. Іноді вони дерев'яні, іноді глиняні, іноді залізні (як на фото), картонні бачив. Навіщо вони так і не додумався запитати.






Але найголовнішою святинею і пам'яткої гори являється Пантеон Мтацмінда.



Пантеон письменників і громадських діячів Грузії Мтацмінда ( Свята гора) - некрополь в Тбілісі , де поховано багато відомих письменників, артистів, вчених і національних героїв Грузії. Він розташований на території навколо церкви Святого Давида «Мама-Давіті» на схилі гори Мтацмінда і офіційно відкритий в 1929 році. Крім того, ряд поховань дореволюційного часу знаходиться в самому храмі Св. Давида.

Першим знаменним захороненням на цьому місці було поховання відомого російського письменника Олександра Грибоєдова (1795-1829) і його дружини княжни Ніно Чавчавадзе (1812-1857). Пантеон офіційно відкритий в 1929 до 100-річної річниці трагічної загибелі Грибоєдова в Ірані. З цього часу багато видатних грузини були поховані або перепоховані тут.

Якщо вам цікаво, список похованих тут поглядіть у Вікі.



Деякі пам'ятники просто геніальні...



Спускаюся вниз , потрапляю в Старе Тбілісі... тут немає що розказувати. Тут потрібно просто ходити тими вулочками.







Хоча.. трохи збивувався. Тбілісі доволі чисте місто. Але це той випадок, коли чисто там, де прибирають , я не там де не смітять. Викинути обгортку від цукерки, чи огризки яблук на тротуар - то нормально , бачив не раз. Вибісив чувак який курив на балконі другого поверху , викинувши пачку з під цигарок просто на тротуар перед собою.





Не ходив. Було зачинено.





Спустившись знову до проспекту Руставелі я пішов в музей історії Грузії. Вхід коштує 5 ларі, для студентів ( я не прокатив, як не посміхався касиру))) ) - 2 ларі, фоткати можна без спалаху.

Відразу піднявся на 4 поверх, де знаходиться "Музей тоталітарних репресій" .







Це вагон в якому було розстріляно грузинську інтелегенцію в 1921 році. Коли Совєти протягнули "дружню руку допомоги" незалежній Грузії.



На нижніх поверхах зібрані експонати не тільки з історії Грузії. але й з усього світу. Тут я побачив вперше мумію).















Далі мені потрібно було на пошту ( вислати листівку в Україну контує близко 6 ларі в сумі). Зайшов в Інформаційний центр для туристів на площі Свободи. Взяв карту Грузії на стоп і побіг на лавий берег Кури , щоб встигнути до закриття почтового відділення.

Побіг по старому вірменському кварталу.





Це ресторанчик, коль чо.


По дорозі сфоткав церкву Святого Георга








Зворотню частину міста трошки захопив)



І через міст Миру побіг на лівий берег. Скажу відразу, на пошту я не встиг, але зовсім про то не пожалкував. Починав накрапувати дощик.







Оригінал публікації ось туточки
Tags: 650 d, відпочинок, грузія, подорожі, позитифф, супер, фото
Subscribe

  • Про показуху

    Some dudes know all the right things to say. When it comes down to it its just a game. Instead of talking let me demonstrate. Yeah. Get down to…

  • Про сніданок

    Хочу тебе, З тобою, кохана, прокидатись на ранок. Хочу тільки тебе – в ліжко тобі приносить сніданок. Доброго ранку. Чи є у вас якийсь…

  • Про урбан

    Повз Мій Двір-Ворітечка Голубка летіла Не'ддав мене Мій Батенько За кого хотіла Та'ддав мене Мій Батенько Та за Воєводу У Чужий Край-сторіноньку…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 9 comments