falkoner (falkoner) wrote,
falkoner
falkoner

  • Location:
  • Mood:
  • Music:

Про Хотинську битву

Їхали козаки та й пісню співали.
Про те, як любили і як воювали
За рідную землю, за батьків і друзів,
І за спів дівочий, що дзвенить у лузі...


Знімкував на фесті реконструкцію Хотинської битви. Зацікавився, почитав про те трохи, бо в школі її якось оминули увагою.
Як і обіцяв - забабахав пост.
19

1
ривалий час Хотинська війна 1620—1621 років вважалася фактом виключно польської історії і тому лише побіжно згадувалася в підручниках з історії країн, які насправді мали безпосередній стосунок до неї, — України, Литви, Білорусі. Якоюсь мірою в цьому винні й наші вітчизняні історики, бо захоплювалися козацько-селянськими повстаннями на теренах Речі Посполитої, і насамперед добою Хмельниччини.
2

3

4

5
Цей кривавий конфлікт виходив за рамки протистояння двох потужних держав (Речі Посполитої та Османської імперії), бо включав не лише битву за Хотин восени 1621 року, а й цілу низку зіткнень на суходолі й на морі — за участі запорозьких козаків. А головне — за розмахом Хотинську битву можна порівняти хіба що з першим етапом Тридцятирічної війни (1618—1648). Але в останній сходилися «армії» максимум у декілька десятків тисяч вояків, тоді як під Хотином — 80 тисяч
вояків Польсько-Литовської держави (серед них понад 40 тисяч запорожців) і 220 тисяч турків-османів та їхніх сателітів.
6

7

8
І, що цікаво, навряд чи розсварені європейські правителі усвідомлювали, що саме «на полях Хотинської війни вирішується не лише доля Речі Посполитої, але й значною мірою і доля християнської цивілізації», — пише наш співвітчизник, доктор історичних наук Петро Сас, один з авторів книги-альбому «Хотинська битва 1621. Битва за Центральну Європу», що перед самим Новим роком вийшла у видавництві «Балтія-Друк» у Києві.
9

10



11


12
Автори — відомі дослідники, доктори історичних наук Петро Сас (Україна) і Генуте Кіркене (Литва) намагалися переосмислити — і це їм таки вдалося — не таку вже й малу спадщину істориків минулого не лише про фронтові реалії, а й про буденне життя учасників Хотинського протистояння. Широко використовуються автентичні історичні джерела: хроніки, щоденники, звісно, не позбавлені авторського суб’єктивізму, але необхідні для відчуття часу.

Це була величезна за масштабом і вкрай драматична битва, яка відіграла неабияку роль у протистоянні Хреста та Півмісяця, стала важким випробуванням для державного механізму Польсько-Литовської держави. Вкотре ці події довели, що запорозькі козаки є потужною силою, здатною відігравати важливу роль на полях битв світової історії.

«Хотинська битва належить тій епосі, яку можна вважати спільною не лише для Польщі і Литви, а й для України та Білорусі», — пише в післямові до книги-альбому професор, доктор історичних наук Альфредас Бумблаускас. І ця думка дуже слушна.
13

14
Хотинська битва розпочалася 2 вересня наступом головних сил турецької армії по всьому фронту і концентрованим ударом на позиції козацьких полків Сагайдачного, у результаті чого українці втратили близько сорока чоловік вбитими й пораненими й змушені були за наказом свого гетьмана в ніч з 2 на 3 вересня зміцнювати пошкоджені гарматним вогнем земляні укріплення.

Талант українського гетьмана як полководця проявився вже 3 вересня при перегрупуванні козацького війська під час бою з метою переходу від оборони до контратаки. Згідно з дослідженням історика Петра Саса, того дня, щоб уникнути втрат від щільного гарматного і рушничного вогню противника, П. Конашевич-Сагайдачний зосередив сили на правому й лівому флангах, при цьому оголивши позицію в центрі. Збільшення чисельності військ на флангах посилювало запланований удар на основних напрямах контратаки. Турки, опинившись у вогняному «кільці» між двома угрупованнями козацької армії і не витримуючи інтенсивного рушничного вогню запорозьких піхотинців, почали спішно відступати. У результаті таких дій українських козаків турецький султан Осман II втратив близько десяти тисяч відбірного війська. «Не буду ні їсти, ні пити, доки того Сагайдачного не приведете» , — гніваючись, віддав наказ султан Османської імперії.
15

16
Цей наказ так і не було виконано турецькими воєначальниками — гетьман Петро Сагайдачний на чолі елітних підрозділів Війська Запорозького несподівано увірвався до ворожого табору. «Після раптового вторгнення запорожців у табір Османа турками оволоділа паніка: люди всіх звань і станів були в неописаній тривозі, сам Осман, який ще недавно гадав, що немає нікого в світі, могутнішого за нього, тепер на власні очі побачив усю хиткість свого становища...» , — засвідчував очевидець тих подій.

Окрім уміло організованих наступальних операцій, П. Конашевич-Сагайдачний багато уваги приділяв оборонній тактиці й особливо воєнній інженерії. За досить короткий термін козаками були збудовані незвичні як на той час споруди «бліндажного» типу, що витримували понад п’ятигодинний гарматний обстріл. Це відбувалося 4 вересня. Ефективною була й система оборонного рушничного вогню, яку чи не вперше в таких масштабах застосував козацький гетьман. Вона полягала у підготовці масового залпового вогню з мушкетів по ворогу з максимально близької відстані. Так було 8 вересня, коли яничари атакували козацький табір. Турки подолали оборонний рів, але козаки одночасно підвелися по всій лінії оборони і впритул розстріляли атакуючих з мушкетів... В рові залишилося лежати близько трьох тисяч «бусурман». Сагайдачний також використовував традиційну козацьку тактику нічних атак. Вони були здійснені ночами з 6 на 7, з 16 на 17, з 19 на 20, з 22 на 23 вересня. В останній вилазці брало участь три тисячі козаків, які знищили турецькі намети, вбили декілька сотень турків, захопили багато зброї та цінностей.
17

18

20
Битва під Хотином, яка стала заключним етапом польсько-турецької війни 1621 р., продовжувалася до кінця вересня і набувала затяжного позиційного характеру. 28 вересня султан Осман II наважився дати вирішальний бій союзним. Один з основних напрямів атаки був спрямований на козацький табір. Однак туркам так і не вдалося прорвати оборону. Натомість Сагайдачний наказав перейти своїм полкам у контратаку, внаслідок чого противник став відступати. Після цього турецький султан змушений був підписати мирний договір з польським королем і відмовитися від бажань захопити Україну та Польщу.

Після 250 років завойовницької політики турок-осман в цьому регіоні їм перекрили шлях до серця Європи! Це стало можливим завдяки самовідданій і жертовній боротьбі українського війська, воєнному мистецтву та полководницькому хисту гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Кипчацька хроніка так засвідчила величезну роль козацтва у Хотинській війні 1621 р.: «...Ці козаки кожного благословенного дня зустрічалися з невірними і давали їм битву, перемагали їх і не давали, щоб поляки були знищені; якщо не було б козаків. Бог один знає, поляки залишилися б переможені протягом 3-4 днів...»
21
Tags: 650 d, Україна, фото, цікаве, історія
Subscribe

  • Про урбан

    Повз Мій Двір-Ворітечка Голубка летіла Не'ддав мене Мій Батенько За кого хотіла Та'ддав мене Мій Батенько Та за Воєводу У Чужий Край-сторіноньку…

  • Про колір

    Хочеш, я твоїм кольором буду, Восьмим кольором, восьмим чудом, Білим... я буду білим, як сніг, Якщо ти ним бути дозволиш мені. Kaliméra…

  • Про пелюстки

    А час мина, нема за шо, І восьме березня: І я своїй коханій - Тюльпани в целофані... У всьому можна знайти позитив. Навіть у пандемії. Рік тому…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 3 comments