falkoner (falkoner) wrote,
falkoner
falkoner

  • Location:
  • Mood:
  • Music:

Про Чернігів

Земля Сіверян
В намисті лісів
В обіймах Десни
З давен процвітає.
Церков купала
І дзвіннить розлив
З князівських часів
В Дитинці лунає

Ну чо. Нарешті добрався я до фоток. Розповім вам про невеличку подорож вихідного дня в Чернігів.
28
Чернігів одне з найстаріших міст України та Європи, з 1300-річною історією. Чернігів  відомий серед туристів перш за все своїми пам'ятками часів Київської Русі і Чернігівського князівства. І це не випадково, адже тут знаходяться третина Східноєвропейських пам'яток архітектури домонгольського періоду.
От ми відразу так і в*їзхали в цей період. Дорога з Києва веде відразу в Дитинець.
Чернігівський дитинець - центральна укріплена частина міста VII - XIII ст. розташована на високому виступі правого берега долини Десни, обмежена з двох боків річкою та її притокою Стрижнем. Сформувався VII - VIII ст, на місці давнього поселення, що існувало в другій чверті нашої ери.
Тут нас відразу Мазепа зустрічає. Натякає декому.

1
Потім сходили подивилися на Чбудівлю Чернігівського колегіуму який був заснований не на пустому місці, а при катедральному Борисоглібському монастирі, плюс сюди з Новгорода-Сіверського перевели слов'яно-математичну школу. Ще серед отців-засновників цього середньовічного вишу числяться Лазар Баранович і навіть гетьман Іван Мазепа - останній радше виступав як спонсор проекту. Під заклад віддали монастирську трапезну, зведену у XVII ст. Неймовірну, вигадливу башту над західною частиною трапезної звели у 1700-1702 рр. На верхньому ярусі, вище дзвонів, була церквиця Івана Богослова. В той самий час перебудовується і східна частина корпусу.

В той час Києво-Могилянська академія переживала не найкращі часи, Україні потрібний був власний прото-університет. Взірцем обрали навчальні заклади Речі Посполитої, навіть підручник з латини був загальноєвропейський, скажімо так: авторства Емануїла Альвара “Institutiones linguae latinae”. Діти козацької старшини й шляхти з Лівобережжя та нащадки заможних міщан тут вивчали латину, грецьку, польську і слов'янську мови, історію, географію, математику і філософію. Траплялися й учні з Галичини - і серед викладачів також були галичани. Неграмотних не брали: учні мали вже вміти читати, рахувати і писати. З часом список предметів розширювався - відомо про курси французької і німецької мов, геометрії і планіметрії.

Назва спочатку була складна, така типово-барокова: Архієпископо МаксимовичевськийЧернігівський Колегіум (Аrchiepiscopo Maximowitanó Czernihowiac). Та й з викладанням предметів теж наробили спершу катавасії - до 1705 р. всі (від філософії до грецької мови) предмети в кожному класі читав - латиною, всі латиною! - один учитель. Класів всього було 4: три граматичні класи і один клас поетики. Пізніше граматичних класів було вже 4. Два нижчі граматичні класи називались аналогія (фара) і інфіма. Потім допетрали, що предметна система краща за класну. В колегіумі вчителі поетики складали і ставили п'єси (з цими п'єсами спудеї-старшокурсники потім на канікулах мандрували краєм), перший префект закладу Антоній Стаховський у 1708 р. написав у цих стінах перший місцевий підручник з риторики "Clavis scientiarum".

У 1776 р. (1784-1786?) Колегіум було реорганізовано у духовну семінарію, яка діяла до 1917 р. При семінарії відкрили музей церковної старовини, працювала церковно-археологічна комісія. Будівлю колегіума модернізують під тогочасні потреби. В ХІХ ст. було знищено весь фасадний декор будівлі (що за ненависть до козацького бароко!), а у 1891 р. з західного боку прибудовують сіни з ґанком у псевдо-російському стилі. Вони й зараз там є, очі муляють. Сам корпус переобладнують під житлові приміщення.

Реставрували пам'ятку у 1951-1953 та 1970-1980 рр. Довжина корпусу - 48 м, висота дзвіниці - 40 м.


2
Погляділи на Однобанний, лаконічний, статичний Борисоглібський собор, колись разом з Колегіумом - частина Борисоглібського катедрального монастиря, який ліквідувала у 1786 р. сатрапка Катерина ІІ. (Варто поглянути, як він виглядав на початку ХХ ст. - і поспівчувати реставраторам, котрі добували це давньоруське диво з ХІІ ст. з більш пізньої шкаралупи. Реставрація тривала у 1952-1988 рр. за проектом М.В.Холостенко). Перебудов за свій вік собор зазнав чимало - у XVIII ст. навіть був п'ятибанним.

Зведено храм за князя Давида Святославовича в 1120-1123 рр. як родову усипальню Давидовичів. Глибокі ніші-аркансолі з північного і південного боків натякають: це було саме що місце вічного спокою, усипальня - в таких нішах були погребіння. Цегла-плінфа, з якою зведено будівлю, відрізняється дуже високою якістю. Є версія, що споруда з ХІІ ст. стоїть на підмурках, які датують ХІ століттям - можливо, князівського терему. У крипті похований видатний політик і клірик XVII ст. Лазар Баранович. У 1612 році Борисоглібський собор навіть певний час слугував домініканським костелом, а у 1672 р. під час "модернізації" у стилі бароко до нього було прибудовано дзвіницю. Перебудови продовжувалися і в ХІХ ст.: тоді храм розширили на схід за рахунок нової вівтарної апсиди.

Собор сильно постраждав у Другу світову. З давніх фресок збереглися лише фрагменти на одному з вікон північної стіни. Зараз в соборі діє музей (на жаль, скільки віддала за квиток в 2008 р., не дуже пам'ятаю, здається, 5 гривинь, часом проводяться концерти духовної музики. Окраса собору - 56-кілограмові срібні з позолотою царські врата, виготовлені на початку XVIII ст. у майстерні Філіпа Якоба Дрентветта з німецького Аусбургу на замовлення Івана Мазепи

3


7
Відвідали Спасо Преображенський собор Чернігівсько-Сіверського князівства, який також виконував роль князівської усипальні, заклали ще у 1030-х роках (орієнтовно в 1033 або в 1034 рр.), за князя Мстислава Володимировича Тмутараканського, брата Ярослава Мудрого, - а закінчували будівництво вже за Святослава Ярославича, який правив у Чернігові в 1054-1073 рр. Є версія, що Святослав Ярославович продовжувати справу Мстислава не дуже хотів - і будівництво собору на певний час було "заморожене", ну зовсім як це буває в наші часи. За Мстислава храм возвели на висоту, яку можна було дістати рукою вершнику - так свідчить літопис. Князя-засновника собору, який помер після застуди на полюванні, поховали в цьому храмі, нехай і не добудованому. Там же упокоїлись його дружина Анастасія і син Євстафій.

Є переказ, що собор звели на місці дерев'яної церкви-попередниці, а та була поставлена на колишньому язичницькому капищі. Тисячу років тому храм мусив вражати розмірами - 18,25 на 27 метрів (за іншими даними, 22 на 35; висота 30 м). Його об'ємно-просторова композиція чимось нагадувала піраміду: поєднання елементів романської базиліки з візантійським хрестово-купольним плануванням не має аналогів у нашій країні. Сам вигляд споруди був ошатним - бо стіни складені з цегли в ну дуже вже мальовничий спосіб (спеціально для того, щоб ми могли оцінити цю мальовничість, і відкриті на соборі окремі фрагменти давньої кладки). Додавали ошатності і пілястри на фасаді.

Усипальнею собор таки став - в його криптах знайшов вічний спочинок князь Ігор Сіверський - той самий, з "Слова о полку Игореве", а ще його тезка Ігор Чернігівський, київський князь Святослав Ярославович, його син Гліб, Олег Святославович та інші князі й ієрархи Чернігівської єпархії.

Зрозуміло, що в князівські часи Преображенський собор виглядав не зовсім так, як зараз - за свою довгу історію храм неодноразово перебудовувався. Навала Батия залишила споруду з поруйнованими склепіннями. Самою суттєвою була перебудова 1792-1798 рр. після грандіозної пожежі в 1756 році, коли святиня повністю вигоріла зсередини. Перед порталами у 1818 р. звели тамбури з бароковими фронтонами, звели бокові закомари. Вже не відновлювали дерев'яні хори, а замість церквиці-хрещальні у південно-західному кутку зведена кругла башта - така сама, як ліва давня башта зі сходами на хори. Дахи у башт зробили височенними - видно здалеку, а от загальну картину все-таки вони трі-і-і-ішечки псують. Позолотили їх наприкінці ХІХ ст.

Головними святинями храму вважали Смоленську Богоматір, яку привезла у собор у 1046 р. Анна, донька базилевса Костянтина Мономаха (в 1097 р. ікону перевіз до Смоленська син анни, Володимир Мономах), а також мощі Ігоря Ольговича, місцевого святого, святителя Феодосія Углицького та митрополита Костянтина. Всі вони зберігалися у храмі та його криптах до 1917 р. До початку ХХ ст. тут зберігалися також 18 прапорів чернігівського ополчення часів Наполеоніки і 11 прапорів часів Кримської війни 1853-1856 рр.
8
А ще по всьому парку на деревах розвішані такі от прикольні годівниці для птахів).Вони, себто птахи - оцінили).
6

5
Багатоквартирна шпаківня. Також зроблено дуже симпатично.
4
Потім пішли прогулятися по валу. Де стоїть багато гармат.

9
Дхто пофоткався з Шевченком. Пам'ятник крутий. Я називаю його " Шевченко дивиться на тебе як на гівно").
Потім підійшов дядечко і запропонував безкоштовну пішу екскурсію. Ми відмовились. бо ходити колами не пре. Але було приємно.
10
Сходили подивилися Катерининську церкву.
Пам´ятка розташована в історичному середмісті поблизу давнього Дитинця в перспективі Алеї Земляків та автомагістралі Київ-Чернігів. Є однією з провідних архітектурних домінант міста.
Споруджена на честь героїзму казаків Чернігівського полку, проявленого під час штурму турецької фортеці Азов у 1696 році під командуванням чернігівського полковника, наказного гетьмана Якова Лизогуба. Церква освячена в 1715 р. на честь святої Катерини, яку в Україні шанували з давніх часів.
Значних перебудов Катерининська церква не зазнала. В 1837 р. до західного фасаду було прибудовано притвор, в 1908 р. – муровану дзвіницю (розібрані при реставрації пам´ятки в 1951 році). Зазнала руйнувань у 1941-43 р (згоріли дахи і верхи бан ). Реставраційні роботи проводилися в 2 етапи: в 1947-55 рр., 1975-80 рр.

Церква мурована, хрещата, дев´ятидільна, п´ятибанна. Композиція центрична, побудована пірамідально: з найвищою центральною банею, нижчими – над гранчастими рукавами архітектурного хреста.Таким чином, за композицією вона нагадує дерев´яну українську церкву, де в одне пластичне ціле поєднано 5 (п´ять) восьмигранних об´ємів – восьмериків, кожний з яких завершується банею. Завдяки такій пірамідальній конструкції церква має стрункий, ошатний і урочистий вигляд.
є забавна історія. Церква Київського патріаорхату. але в нас завжди є москалі ПГМ нуті на сю свою москальську голову. Поставили намет військовий біля храму. Ходять,кожного  дня колами - виганяють бісів. Бачив.. ржаль. Але чогось не сфоткав.



11
Далі ми махнули по проспекту Миру в центр пообідати.
Забрели в кафешку " Варенична" ( не на правах реклами). Смачно недорого , але. Не може бути в нашій країні без "але" рахунок принесли з вже включеними "на чай". Що бісить мене нещадно. Пережили. Допомогла суперська "хріновуха".

Тут же на площі глянули на Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка (!!!!)
12
І просто на симпатичний будиночок.
13
Алейка, яка до Дитинця веде. Бюсти якимось комуністичним упирям ніхто так і не прибрав.
14
За тетром розташована П'ятницька церква.
витвір майстрів останнього періоду давньоруської архітектури. Церкву було споруджено в кінці ХІІ - на початку ХІІІ ст. на чернігівському посаді біля торгу і названо на честь святої Параскеви-П´ятниці - покровительки торгівлі, сільського господарства, сім´ї.

Сучасний вигляд храму – реконструкція його в первісних формах. В плані - це майже квадратна чотиристовпна хрестовокупольна споруда. Головна особливість архітектури храму-оригінальне вирішення переходу від прямокутної основи до барабану за допомогою триуступних арок-закомар. Ефект руху вгору досягається також і за допомогою вертикального членіння фасадів багатопрофільними пілястрами, тонкими півколонами та широкими лопатками по кутах. Вікна і арки мають стрільчату форму.
15
Поруч пам'ятник Хмельницькому.
16
Сходили в Міський парк покататися на атракціонах. Єдине що знайшли нормальне - чортове колесо.
17
На ньому успішно і покаталися. Але все так дріщало і ухкало. що було стрьомненько.
18
Ось кадр з найвищої його точки.
19
Пішли в парк годувати комарів і фоткати наркомансько-сюрреалісничні скульптури, про які я вже писав. Знайдіть пару днів тому. То свято якесь).
20
Махнулися подивитися на вокзал .  Красивий. Зовні.
21
В середині... ну ви зрозуміли...
23
Останньою зупинкою в нас була Ілінсько-Троїцький монастир.
Це , власне, Троїцька дзвіниця) На яку ми піднялися відразу.
24
Кілька видів міста.
25

26
А це власне і сам монастир. Подвійна назва монастиря - Ільїнсько-Троїцький - пояснюється просто. Він справді складається з двох частин: більш давнішої Ільїнської обителі (ХІ ст., нижня частина тераси пагорба) та вищої, в-усю-силу барочної Троїцької обителі (XVII-XVIII ст.). В ХІ-ХІІ століттях цієї кам'яної розкоші не було: монахи тягнулися не до неба, а під землю, вириваючи в грунтах келії та переходи.
27
Троїцький собор, головний храм монастиря. В центрі (природньо - саме він грає першу скрипку), оточений дещо макабричними, позбавленими витонченості капличками-черепашками (початок ХХ ст., в стилі історизму) і баками з свяченою водою (з купою краників і аляповатим голубом на фоні неба). Так як після дзвіниці всі руки вимащені, до краників кидаєшся з цілком зрозумілою метою. Те, що ллється звідки, є настільки маслянистим, що потім дарма шукаєш ще якихось джерел води.

Ну, так от собор. Величний, цегляний, тринавний.

Автором проекту та керівником будівництва був архітектор І. Баптіста. (Це одна з версій. За іншою, автором храму був А.Зернікау). Перший камінь заклали ще в 1679 р. Будівельні та оздоблювальні роботи у ньому були завершені в 1695 р. Пізнє, розкішне, вже в'януче бароко, яке от-от зійде з модної сцени навіть на наших теренах - як воно вже пішло з неї в Західній Європі. Та яким було те, первісне бароко собору, нам доводиться уявляти лише за результатами реставрації радянського періоду (автор проекту відновлення первісних форм собору - М.М.Говденко): після пожежі 1731 р. архітектура храму була спрощена. Зокрема, було розібрано 4 верхи з семи.
29

30

31
Найдавніша частина Троїцького монастиря - досить симпатична і абсолютно барочна Введенська трапезна церква (1677). Вона майже не перебудовувалася за свою понад 300-літню історію. А от перемальовувалася, напевно, безліч разів - і те, в що перетворили її ворота зараз, запросто налякає рафінованих естетів. За композицією храм є типовою трапезною (замітимо лише, що трапезні розповсюджені в Росії значно більше, аніж в нас, тому "типова трапезна" для мене, подолянки, не є аж такою типовою - в нас трапезних не будували. А от в Росії я таких храмів бачила чимало). Східна частина споруди - це безстовпна однонавна церква, четверик нави за допомогою пласких парусів переходить в підкупольний восьмерик. З заходу до храму приєднаний тамбур з кухнею та службами. Північний фасад (той, що виходить на собор) відрізняється багатим декором. І хоча багато де трапезна до їжі вже жодного відношення не має (там не самі веселі трапези, бо поминальні обряди проходять), в Троїцькому монастирі в трапезній саме що їдять, про що і сповіщає графік харчування монастирських жителів.
32
От і все. Додому пора. Місто, якщо чесно виявилося нуднуватим, проте, тим , что там не був не разу на один день вистачить з головою).
І музей Коцюбинського відвідайте обов'язково!)))
33
Tags: 650 d, Україна, вихідні, подорожі, фото
Subscribe

  • Про урбан

    Повз Мій Двір-Ворітечка Голубка летіла Не'ддав мене Мій Батенько За кого хотіла Та'ддав мене Мій Батенько Та за Воєводу У Чужий Край-сторіноньку…

  • Про колір

    Хочеш, я твоїм кольором буду, Восьмим кольором, восьмим чудом, Білим... я буду білим, як сніг, Якщо ти ним бути дозволиш мені. Kaliméra…

  • Про пелюстки

    А час мина, нема за шо, І восьме березня: І я своїй коханій - Тюльпани в целофані... У всьому можна знайти позитив. Навіть у пандемії. Рік тому…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 6 comments