falkoner (falkoner) wrote,
falkoner
falkoner

  • Location:
  • Mood:
  • Music:

Про Уварову

Не беги за мной, я устала скрываться.
Отпусти и закрой, ты меня не ищи.
Если доведешь, есть причины бояться,
Если встретишь вновь - лучше мимо иди.
73
Містечко - курорт Ворзель , що знаходиться в Київській області має не багато історичних пам*яток. Одним з найзначущих з них є будинок Наталії Уварової. Яка належала до відомої в Україні родини Терещенків. Проте, давайте по порядку.
62

На початку 20 ст. поблизу села Михайлівка (нині Михайлівка-Рубежівка) на 37 кілометрі залізниці Київ — Ковель за ініціативою місцевого
поміщика Йосипа Пеховського почалося будівництво дачного селища. За переказами, аби залізниця проходила повз їхній ліс, Пеховський із
сусідами навіть дали хабар високопосадовцю з міністерства шляхів сполучень. Ліс був поділений на 229 прямокутних ділянок під єдине
селище. Спочатку його планували назвати Оленівкою на честь дружини Пеховського. Потім — Криничками — на честь криниці з капличкою,
розташованої в Ірпінському лісі. Врешті однак зупинилися на назві Ворзель.


Першим купив ділянку у майбутньому Ворзелі комерсант Яків Шевелевич Оршанський з розташованого за два кілометри на південь села
Михайлівка-Рубежівка. Ділянка Якова Оршанського простягалася від залізниці до сучасного санаторію «Перемога». В його руках у той час
зосереджувалася торгівля усіма видами товарів для мешканців на вколишніх поселень – від дьогтю до парфумів. Через деякий час Я. Ш. Оршанський
побудував будинок, в якому розмістив невелику крамничку. Цей будинок стоїть і досі по вулиці Великого Жовтня, 76 навпроти бібліотеки. По ряд з
крамницею комер сант збудував також невеличку пекарню. На той час купити земельні ділянки та побудуватися в новому селищі могли тільки
досить заможні люди і до того ж обов’язково християнського віросповідання. Місцева влада пильно слідкувала за тим, щоб у новому
селищі, яке знаходилося в безпосередній близькості від Києва, не селилися євреї, яких у роки столипінської реакції масово виселяли з Києва.
61

Щодо походження нинішньої назви селища існує кілька версій.


Найпрозаїчніша пов'язує її з цегляним заводом фон Верзеля (Вьорзеля), що був розташований неподалік і був викуплений незадовго до будівництва
селища його співзасновником Пеховським. Назва сподобалася Пеховському ще й співзвучністю з французьким Версалем[3].

Як вважає історик Рибаков, раніше корінь «вор» в українській мові мав значення «межа» (згадаймо «воріття», «ворота», «ворожити» (виходити замежу), ворог (чужий, з-за межі)). Якщо перша частина слова означає «межу», то друга частина — зель — може бути ім'ям або прізвищем

господаря, власника цієї межі. На користь цього припущення свідчить ще й той факт, що недалеко від цих земель була розташована німецька колонія.
Тож цілком можливо, що землями сучасного Ворзеля колись володів якийсь німець на прізвище Зель.


63
А тепер про колишню власницю палацу побудованого в стилі так званого " цегляного модерну".

Наталія народилася 3 серпня 1890 року в Києві, куди переїхали у 70-ті роки її батько Федір Артемійович Терещенко і його старший брат Микола Артемійович. На той момент рід Терещенків, який своїм козацьким корінням міцно тримався на землях Глухівщини, уже звучав не тільки в Росії, але й в Європі.

В 1870 році в руках клану Терещенків було зосереджено понад 10 цукрових заводів. У тому ж році Артемій Якович, батько трьох братів - Миколи, Федора та Семена – дає їм повну свободу, скориставшись якою, вони засновують «Товариство бурякоцукрових і рафінадних заводів братів Терещенків» з початковим капіталом у 3 млн. крб., який згодом розростається до 12 млн. крб. прибутку на рік. Справами Товариства займалися 14 контор в різних містах Російської імперії. При тому, що у кожного з братів існував іще й свій власний бізнес.

До речі, у набожного Артемія була умова, яку він висував і своїм синам: 80 відсотків прибутку від цукрових заводів мали потрапляти не до кишень акціонерів, а витрачатися на меценатство. Батьків заповіт брати гідно пронесли через усе своє життя і передали своїм нащадкам.

Між тим, слава роду Терещенків дійшла до царського престолу. І в 1875 році імператором Олександром ІІ їм був пожалуваний дворянський титул, який успадковувався по чоловічій лінії.
64
Наталія ж Федорівна Терещенко, про відомі і незвідані сторінки життя якої йтиметься далі, була наймолодшою дитиною, народженою від другого шлюбу Федора Терещенка з Надією Хлоповою, дочкою дійсного статського радника Володимира Володимировича Хлопова. Дитячі роки проходили у розкошах батьківського будинку в терещенківському кварталі, що розташувався вздовж Бібіківського бульвару (нині бульвар Шевченка) у Києві. Зараз цей будинок є приміщенням Державного музею російського мистецтва. Вона отримала чудову освіту, крім того була майстерною наїзницею, оскільки батько завзято займався конярством. Коли Наталія подорослішала, Федір Артемійович намагався їй привити любов до своєї справи – хотів, щоб вона навчилася обліковувати фінанси, вести документацію. Але не в її характері було коритися батьковій волі, Наталія тягнулася до природничих знань, до медицини. І домоглася таки згоди на навчання в акушерській школі. Цей вибір і став визначальним у її житті, принаймні до еміграції.
65
Чим ближче було 20-ліття, Наталія відчувала невідворотність заміжжя. Тим більше, що була вона завидною нареченою – багата, гарна, іменита. В той час їй уже належала садиба у Турчинівці, де Федір Терещенко у 1889 році розпочав будівництво палацового комплексу, який за його задумкою мав стати приданим його коханої дочки. До речі, Наталія показала себе традиційно для роду Терещенків як ділова і підприємлива особа в питанні добудови маєтку в Турчинівці. Федір Артемійович помер у 1894 році, не встигнувши завершити всі справи, і свій родинний спадок Наталія добудовувала уже сама, будучи зовсім юною дамою. У 1910 році вона виходить заміж за 27 – річного Сергія Сергійовича Уварова. Невідомо, був цей шлюб укладений по коханню або з метою укріпити родовід? Однак Сергій у київських колах вважався красенем і естетом, при тому його генеалогічне древо вбирало в себе древній рід від Золотої Орди в особі мурзи Мінчака Косаєвича – по батьковій лінії, а по материній – від Михайла Ломоносова, видатного російського ученого. Зараз існують різні погляди – немов би на початок ХХ століття рід Уварових був збіднілим, тому шлюб з надзвичайно багатою Наталією Терещенко виявився єдино правильним рішенням. Але існують і інші погляди.
355619_1
66
Після раптової смерті батька у 1900 році Сергій Сергійович Уваров успадкував володіння, капітал, а до того ж на той момент він уже був предводителем дворянства Бердичівського повіту Волинської губернії. Але головними чеснотами графа Уварова були його таланти, він був віртуознизним піаністом, завзятим театралом і поціновувачем прекрасного в мистецтві. Уже будучи жонатим на Наталії і живучи в Києві, в 1913 році його обрали одним з директорів Київського відділення Російського музичного товариства, якому Сергій Уваров і присвячував своє життя.

Взагалі сучасники відмічали, що у цьому шлюбі чоловік був тихою заводдю, у той час коли дружина – бурхливим океаном. Наталія одночасно вирішувала безліч справ, встигаючи іще й народжувати і ростити дітей. Першою у сім’ї Уварових народилася дочка Наталія у 1911 році, у 1913 – син Сергій. А в той же час графиня завершила будівництво маєтку у Турчинівці, придбала ділянку землі в Києві на вул. Катеринінській (нині – Липській), 16, де швидко розбудовувався справжній палац за проектом архітектора Голландського (більшість маєтків Терещенків створював саме він).
67
А чому вибір Наталії зупинився саме на вулиці Липській пояснюється просто. На той час Печерські пагорби перетворюються на престижний елітний район Києва, де живуть найбільш відомі і багаті люди. Отже, розкішний будинок на Печерську повністю відповідав соціальному статусу сімейства Уварових. А наступна причина та, що Наталія за 68 тис. крб. придбала одноповерхову споруду по вулиці Виноградній (нині Богомольця), 18, поблизу маєтку, для своєї медичної практики.
68
Ще наприкінці 70-х років в цьому районі було збудовано на пожертви київської еліти, включаючи і її родичів, лікарню для бідних людей, яка отримала назву Олександрійська на честь майбутнього імператора Олександра ІІІ (сьогодні це Київська клінічна лікарня № 12), але при ній не існувало пологового будинку. Так от зусиллями Наталії Уварової він був створений, при чому абсолютно безкоштовний. В ньому власниця працювала з усіма співробітниками на рівні, приймаючи по 30 – 40 пологів на місяць.

69
За браком часу графиня все рідше навідувалася у свій маєток у Турчинівці, хоча більш за все любила це місце свого дитинства і пам’яті про батька. Щоб відправитися до турчинівського раю потрібно було на довгий час полишати той бурхливий потік справ, який вирував у рідному місті. І як раз у цей період пошуків дачного помістя десь поблизу Києва відбулося знайомство з Августом Септером, власником декількох дохідних будинків. Виявилося, що його брат Карл Септер викупив і розбудував 40 ділянок у Ворзелі, які орендували знатні кияни.
71
До Ворзеля було дуже зручно добиратися новозбудованою залізницею, що і стало найвагомішою передумовою придбання одного з будинків графським подружжям Уварових. Тим більше, що на запропонованій ділянці, яка простягалася аж до південного кордону селища, було уже збудовано невеличкий, але гарний ззовні і затишний всередині будиночок, що виділявся серед усіх ворзельських споруд як архітектурна перлина. Не довго вагаючись, вони його придбали. І знову Наталія взялася до справ: перед фасадом - фонтан, гравієві доріжки, алеї, засаджені рідкісними рослинами… А люди, що довідалися про її фах, почали звертатися, і вона ніколи їм не відмовляла. Старі ворзеляни ще довго згадували графиню – акушерку.
72
Як свідчать деякі джерела, граф Уваров покинув країну відразу після Лютневої революції 1917 року, а Наталія залишилася у Києві, а потім оселилася у Турчинівці, подалі від буремних подій, де жила тихо і одиноко, розпустивши всю прислугу.

60
До турчинівського маєтку більшовики навідалися на початку 1918 року. Але арештувати господиню їм так і не вдалося. Тоді і сталася ця легендарна історія, коли графиня, що виглядала як звичайна обслуга, пішла до будинку, ніби покликати господиню, а сама вийшла чорним ходом, осідлала коня і понеслася на ньому у невідоме майбутнє, до незвіданих земель, залишивши тут не тільки маєтки, капітали, незакінчені справи, але й серце.
70

Зараз в так званому Палаці Уварової знаходиться музей міста ворзель. Експозиція не вражає своєю вишуканістю і різноманітністю, але видно, що складена і доглядається вона з любов*ю до свого рідного міста.
Tags: Київ, зима, фото, цікаве, історія
Subscribe

  • Про рими

    Захоплений дітвак, захоплений красою, один із тих бурлак, які живуть росою. Buenos días Чи є у вас улюблений вірш? Оригінал…

  • Про весну

    Я ще пам'ятаю сніг, а він давно не випадав Ти кажеш, що тобі зі мною все занадто Мені замало окропу, тобі забагато На підвіконні тобі смажу…

  • Про воду

    Просто ти живеш не на тому березі ріки, Де я стою, де чекаю місяці й роки, А ти живеш не на тому березі ріки. Я зупинився на березі великої ріки,…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 5 comments