falkoner (falkoner) wrote,
falkoner
falkoner

  • Location:
  • Mood:
  • Music:

Про лохів

Прочитав у стрічці дуже правильну як на мене думку.. несу в маси..

Лох в Україні фігура трансцендентна. Як голодранець, ледащо чи транжира. Лохів ми всі любимо. Більшість громадян так любить лохів, і так звикла до цієї ролі, що з легкістю проецирує на себе будь-які біди лоха.

Нещодавно я проходив п’яним повз ігровий автомат. Звичайна така тумба під козирком з жесті, світлодіодна панель, яскраве забарвлення і ненажерлива вагіна монетоприйомника. Звичайний сценарій, кинув монету в 50 коп., натиснув на якісь кнопки, переконався що твої кревні копійки “пошлі в страну пройобаних вєщєй”, пішов далі. Звичайнісінька така найобка, автоматичний пристрій з продажу надії. Визнаю, мене від таких покупок відучили ще років в сім, в Сочі, коли мій батько дав мені просрати на “однорукому бандиті” приблизно річну зарплату середньостатистичного совка. Але тут алкоголь, поганий настрій, повні кишені руйнівників одягу №1 - наших чудових металічних грошових еквівалентів. Витягнув я п’ятдесятикопійчану монету, відправив її акі бюлетень в урну, в алчне нутро автомату, натис кнопку і… нічого. Падлюка навіть не відригнула. І знаєте що я відчув? Подих Сатани за спиною. Сатана посміхнувся, Сатана похлопав мене по плечу, Сатана ледь чутно сказав мені те, що він говорить завжди і всім, фразу з якого починається його “Євангліє від Люцифера”, стару добру істину що зацитована під кожною акційною кришечкою кока-коли чи пива. “СПРОБУЙ ЩЕ”.

Це дивне відчуття: стояти посеред вулиці, дивитись на мурахоподібний поспіх людей, відчувати запах копченої курки і лавашу з магазинчику поряд, дивитись на осяяні абсурдним зимовим сонцем вулиці, на купки підталого снігу під брівками, на автомобілі, офіси, бігборди, дешеві туфлі перехожих, маршрутки, банкомати, аптеки, ларьки, дивитись на все це життя мегаполісу, і чути своїм духовним слухом, як диявол звертається до тебе. “Спробуй ще” - каже він тобі - “Ризикни”, “В цей раз тобі обов’язково пощастить”.

І в цей момент я дещо зрозумів. Дещо дуже важливе. Щось, що змінює твоє життя. Як баранець в горлянці Буша-молодшого. Як невідоме світло, що єбошить людей в тім’я посеред Києво-Печерської лаври. Як зайва ін’єкція героїну, в вені Земфіри Рамазанової.

Всі ці “елітацентри”, “земельні мораторії”, “лохотрони”, “податки на розкіш”, “гороскопи”, “ваучери”, “передвиборні обіцянки” та “ігрові автомати”. Все це є однією і тією ж формою особистого фінансового суїциду.

  • Я ризикну, вклавши гроші в ненормально дешеве житло, а потім буду вимагати у держави компенсацію за те, що я програв.

  • Я покладу гроші в “банк Пінгвін” під 250% річних, а потім назву себе “обдуреним вкладником” і вимагатиму у держави грошей.

  • Я проп’ю гроші, а не вкладу їх у землю, а потім вимагатиму в держави знизити ціну нерухомості.

  • Мені двадцять років, я бєздарь з вагітною жінкою якому не по-кишені квартира в Києві, держава купи мені її.

  • Я вірю, що зобов’язавши кожного власника золота платити щомісячний податок на володіння золотом, можна зробити золото більш дешевим.

  • Я вірю, що обмеживши коло покупців певного товару мораторієм, можна збільшити ціну для продавців товару

    У місті Слов’янськ Донецької області, ще досі можна купити квартиру за 200 доларів. Але 10000 бєздарів, вимагали у президента добути їм житло в Столиці України. Декілька сотень азартних гравців, купили за неймовірними цінами квартири з повітря, тепер вони вимагають щоб вона їм компенсувала гроші за те, що дала їм ризикнути. Біля трьох тисяч бєздарів, вимагають у президента допомогти кинути їм пити, бо пиво і вода близькі за ціною, а власної волі у них немає.

    Прем’єр-міністр України, за податковою декларацією, вже біля десяти років бомжує в Києві.

    Податки вводять багатії, підтримують люмпени, а платять представники середнього класу. Мій президент, оприлюднює плани як знизити вартість моєї власності та обкласти її податками.

    Президент, підітри будь-ласка мою закакану попу та поправ мені, повнолітньому громадянину, слюнявчик.

    Мій особистий приватизаційний сертифікат, не був вкладений в жодний папірець які держава назвала “акціями підприємств”. Зараз за нього мені пропонують гроші, як за колекційну рідкість.

    В цій країні культ лоха. Лох в Україні це золотий тілець на який всі моляться і яким всі хочуть стати. Тут кожен потенційний лох і кожний підтримає найабсурдніші вимоги лоха. Навіть за свій рахунок, за рахунок своїм податків. Тут всі лохи. Амінь.

    дяка none_smilodon
  • Tags: думки, політика, придурки
    Subscribe

    • Про стіни

      Малюнки на стінах Слова на бетоні Про те що постійно Про те що вагомо Tere hommikust Який напис, бачений вами на стіні вам запам'ятався…

    • Про слова

      Навіщо нам слова, Навіщо нам слова – ми можем і без слів, Була би я німа, Була би я німа – ти теж би онімів, Ми вчили б мову риб... Bună…

    • Про вершини

      Я піду в далекі гори На широкі полонини, І попрошу вітру зворів, Аби він не спав до днини. Buenos días Якщо довго дивитися на гори, то гори ...…

    • Post a new comment

      Error

      default userpic

      Your reply will be screened

      Your IP address will be recorded 

      When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
      You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
    • 2 comments