February 19th, 2009

осінь, депресняк

дитячі мрії

Все  мы  в  детстве  верим  в  свою  неординарность.  Именно   нам
предназначены удивительные  приключения  и древние  клады,  прекрасные
принцессы и страшные  чудовища. Может,  это и  к лучшему,  что мы  так
быстро забываем детские мечты. Иначе не все нашли бы в себе силы жить. ©



Прочитавши це я задумався....блін... ну я реально не пам*ятаю своїх дитячих мрій...Моїбільш менш внятні спогади на рахунок мрій відносяться до періоду кінця школи... а раніше  - пустота... мабуть я мріяв стати футболістом.. бо не ходив би 5 років на тренування і не плакав би, коли Динамо програвало Баварії у півфіналі Ліги чемпіонів. Чи можливо я мріяв стати музикантом... бо пригадую, як під афганські пісні стрибав по квартирі з фігньою для вибивання коврів замість гітари...та й гітара припадає пилом...Або великим хіміком - в письмовому столі й досі величезна кількість колб і чашок петрі. Можливо.... але не пам*ятаю...  Может,  это и  к лучшему,  что мы  так
быстро забываем детские мечты. Иначе не все нашли бы в себе силы жить