falkoner (falkoner) wrote,
falkoner
falkoner

  • Location:
  • Mood:
  • Music:

Про найкращий маршрут Київщини. Частина друга. Городище-Пустоварівське – Біла Церква


Спочатку трохи пройдемось по історії,
Згадаємо Браницьких, їх кльові території,
Дякуєм за парк їм, є де відпочити,
Олександрію не можна не любити.
Після Пархомівки два наші браві "Транзити" і "Пижик" вирушають трохи західніше, до межі Володарського і Білоцерківського районів, в селище Городище-Пустоварівське , де розташований неймовірний комплекс виробничих споруд середини ХІХ століття.

inkognita-72.jpg

Тут на обох кам'янистих берегах Росі розташовані два корпуси млина побудованого в 1889 році.

На правому березі частково зруйнована триповерхова кам'яна споруда. Половина будинку переоблаштована на квартири для працівників сусіднього цукрового заводу , який був збудований у ХІХ ст. місцевим землевласником Підгірським (в майбутньому він успішно програв завод у карти).


inkognita-59.jpg

Чотириповерхова цегляна будівля ж на лівому березі наразі працює ( теоретично, бо ми були у вихідний день). Правда млин вже не водяний, весь процес відбувається за допомогою електрогенераторів. За допомогою них же і освітлюється правобережна частина млина.

inkognita-61.jpg

inkognita-77.jpg

inkognita-71.jpg

inkognita-67.jpg

Пішохідний місток, який з'єднує два береги ( а заодно і два райони Київської області ) було збудовано значно пізніше військовими. Він необхідний, бо дорогу часто заливає водою з дамби. Чого , правда не відбувалося вже роки два. Дуже посушлива погода зараз, та і зимою мало снігу.

inkognita-73.jpg

inkognita-69.jpg

А от такі от штуки, ми бачили на всіх влинах. що ми зустрічали ( в третій частині їх буде багацько) , спочатку я думав, що то прикраси. Виявляється то зовнішній вихіть залізних штирів, які пронизували будівлі і на них потім вкладалися балки перекриттів. Чому вони саме такої форми - незрозуміло.

inkognita-65.jpg

Що породжує ще більше сумнівів у працездатності млина - так це його технічний стан. Роман бував тут ще за часів старого директора , який вже помер. Тоді під управлінням фанату своєї справи млин не тільки справно видавав зерно і олію, так ще і намагався побудувати невеличкий музей млинів в своїх стінах, а як воно зараз...незрозуміло... дивіться...

inkognita-80.jpg

inkognita-81.jpg

inkognita-82.jpg

Ну а ми з Україною Інкогнітою вирушаємо далі. В Білу Церкву.

inkognita-83.jpg

Перша наша зупинка в райцентрі - Церква святої Марії Магдалини

inkognita-85.jpg

Доволі дивна назва як для православного храму, але то має доволі логічне пояснення.
Храм був зведений в 1843 році, кошти на будівництво святині виділив Владислав Браницький.
Ну як виділив. Його мати, славнозвісна графиня Олександра Браницька перед смертю побачила сон, в якому Бог наказав побудувати їй 12 православних церков. За свого життя вона не встигла того зробити і в своєму заповіті створила щось схоже на трастовий фонд. Гроші нащадки отримували тільки тоді, коли добудують всі 12 церков.
Тож змушений був Владислав ( який був римо-католиком) будувати православний храм, виконуючи долю матері. Назву , проте, він дав йому доволі католицьку.
Храм чотирьохстовпний, однокупольний, хрещатий у плані. Стилістично відноситься до класицизму. Прямо до церкви примикає дзвіниця. Імена архітекторів і художників, які виконали розпис церкви, історії залишились невідомими.


inkognita-86.jpg

inkognita-87.jpg

В 1934 році комуністи закрили церкву, а знову її відкрили ... німці в 1942 році. Відтоді церква не припиняла свою роботу. Тривалий час вона була єдиним діючим храмом в окрузі. В зв'язку з чим була доволі багатою.

Зараз відноситься до Білоцерківської єпархії Української православної церкви (Московського патріархату).

Отаку дивну могилку я надибав за церквою,на невеличкому кладовищі.


inkognita-89.jpg

Ми ж далі спускаємося до Білоцерківської дамби .

inkognita-90.jpg

inkognita-92.jpg

На дамбі також є старий закинутий млин.

inkognita-93.jpg

Почув від рибаків анекдот часів СРСР.

- Яка найширша річка Радянського Союзу?
- Волга!
- Ні, Рось!
- А чому Рось?!
- Вже чотири роки міст будують, ніяк не закінчать!

Ми ж вирушаємо до Костелу святого Івана Хрестителя .


inkognita-95.jpg

inkognita-97.jpg

Римо-католицький костел Св. Іоанна Хрестителя зведений на Замковій горі, поряд з місцем, де знаходилася "Біла церква", від якої і походить назва міста , храм побудований графом Браницьким в 1812-13 р.. Граф звів костел у пам'ять про сина Олександра, який загинув в дитинстві.

За своєю формою, будівля утворює традиційний латинський хрест, який витягнутий по своєї осі зі сходу на захід. Інтер'єр костелу прикрашений орнаментальним ліпленням із складними за сюжетом і технікою ажурними розетками. Костел розписаний монументальним живописом роботи невідомих майстрів. На одній зі стін костелу, добре збережена стела з білого мармуру, встановлена ​​на згадку про Катерину Браницьку-Сангушко. Зараз костел Іоанна Хрестителя - це Будинок органної та камерної музики. Останнім часом по неділям тут проводяться богослужіння для місцевих католиків, яких у місті аж 100 чоловік).


inkognita-98.jpg

В середину я не заходив, там якраз проходив концерт органної музики. Я побоявся , що засну і далі не поїду))

inkognita-100.jpg

Поруч ( буквально через дорогу) знаходиться новозбудована Церква святого Георгія Побідоносця , що розташована на замковій горі, поруч з місцем, де колись знаходилася славнозвісна " Біла Церква". А от тут час розказати історію міста.

inkognita-96.jpg

Місто засноване 1032 року київським князем Ярославом Мудрим. На час заснування називалося Юр'єв (Гюргевъ) згідно з християнським іменем Ярослава Мудрого — Юрій (Георгій).

Початок ХІ століття позначився безнастанними набігами печенігів на південні окраїни Київської держави. У результаті кордони Русі були відсунуті на північ — до берегів Стугни. В 1017 році київський князь Ярослав Мудрий завдав поразки печенігам і відтіснив їх на південь. Для зміцнення південних рубежів держави вздовж Росі у 1032 році було розпочато будівництво оборонної лінії — системи сторожових фортець, сполучених між собою величезними насипами та ровами.

Саме у 1032 році з'явились Корсунь, Богуслав, Стеблів, Володарка (літописний Володарев) та інші населені пункти Поросся. І саме в той рік на скелястому лівому березі Росі з'явився військово-феодальний замок, що отримав назву Юр'їв (на честь християнського імені Ярослава Мудрого — Юрій). Замок згодом «обріс» містечком, яке в кінці ХІ століття стало кафедральним центром Пороської єпархії.
Серцем міста була гора з розміщеним на ній дитинцем (замком). Також на горі стояв білокам'яний собор — обов'язковий атрибут єпархіального центру.
Юр'єв жив у постійній напрузі. Набіги печенігів змінились натиском половців, а згодом — монголо-татар. Місто було кочівникам «як кістка у горлі», постійно заважаючи їх походам на північ. Не раз його руйнували вщент. Востаннє Юр'їв пав у руїнах в ХІІІ столітті. Пав для того, щоб відродитися з новою назвою — Біла Церква.

Спалений кочівниками Юр'єв залишив по собі лише високий напівзруйнований єпископський собор. Ця споруда, збудована з білого каменю, довгий час служила переселенцям орієнтиром серед густих і диких лісів, що вкривали у той час долину Росі. Саме тому місце, де стояв собор, а згодом і місто, що постало з руїн князівського Юр'єва на скелястому березі, отримало назву Біла Церква.

Собор, якому місто завдячує своєю назвою зник в урагані історичних подій, зараз ніхто, здається, не скаже, ким і коли його було зруйновано. Під час археологічних розкопок, проведених вже у ХХ столітті, на Замковій горі було знайдено залишки цієї споруди.


inkognita-101.jpg

Наступною нашою точкою в маршруті було пожрать. Що ми успішно і зробили в кабаку під назвою "Старе місто". Я не страждаю фотканням інтер'єрів і їжі. Тому ось вам фоточка вивіски.

inkognita-110.jpg

Ресторанчик знаходиться в одному з приміщень Торгових Рядів - унікальної споруди для України.
Побудовані в 1814 році графом Ксаверієм Браницьким ( тут з Браницькими пов'язано майже все)в рамках залучення євреїв до міста ( раніше вони якось побоювались... козацьке місто, погроми там,особлива любов українців до жидів) , це єдина споруда подібного призначення , яка ніколи не змінювала свого призначення і неперебудовувалась. Тут завжди були торгівельні заклади якісь. Нажаль і не надто вона реставрувалась.


inkognita-103.jpg

inkognita-102.jpg

Навколо Торгових Рядів звісно жили євреї. Багато будинків було розбомблено під час Другої Світової ( самі розумієте , місто повне євреїв і військових баз - гріх не побомбити). Але частина споруд залишилася.

Тут колись була синагога.


inkognita-104.jpg

А от так "зберегли" історичний фасад.
inkognita-106.jpg

Провулочок

inkognita-107.jpg

Колишня будівля "Жидівського трактиру". А от зараз розкажу цікаву історію.
Тарас Григорович, той який Шевченко гостював в Білій Церкві свого часу. В постоялому дворі не знайшлося йому місця, але направили його в "Жидівський трактир". Достовірно не відомо, до цього чи до іншого. Але то неважливо.От як він то описує:

"Пользуясь сим удобным случаем, я мог бы описать вам белоцерковский жидовский трактир со всеми его грязными подробностями, но фламандская живопись мне не далась, а здесь она необходима. Замечу мимоходом — во-первых, меня никто не вышел встретить, как то бывает в русских трактирах, но этому могла быть причиною темная, ненастная ночь, — причина важная для самого храброго жидовина; во-вторых, по скользким ступеням вскарабкивался я кое-как в темный коридор и наткнулся на что-то железное, так ловко наткнулся, что чуть себе лба не раскроил. Поутру я же увидел, что это были дроги с рессорами из-под какого-то экипажа. Таково было мое вшествие в иудейскую гостеприимную обитель. В комнате уже меня встретил жид, довольно благовидной наружности, и помог мне стащить с плеч насквозь промокшую непромокаемую шинель и униженно спросил, что мне будет угодно? «Чаю и комнату», — отвечал я. Жид сказал: «Зараз» — и скрылся за дверью. В ожидании жидовского «зараз» я грелся и разминался, ходя взад и вперед по комнате. Комната была что-то вроде лавки, с шкафами около стен и стеклянным ящиком вдоль комнаты, вроде застойки. Перед ящиком я остановился и между галантерейными безделушками, как бы вы думали, что я увидел? Книгу в желтой обертке. А я только хотел было сказать Трохиму, чтобы достал книгу из чемодана, а тут она сама в руки лезет, и Трохима тревожить не нужно. Беру со стола свечу и читаю заглавие, кажется, славянскими буквами: «Украинская поэзия» — N. Падуры. Поди-ко, голубчик, сюда, я тебя давно не видал. Ящик, однако ж, был заперт. Я позвал хозяина, но вместо хозяина явился какой-то жидок с рыжей бородкой. Я просил его достать мне из ящика книгу, но он рекомендовался мне, что он фактор, а не хозяин лавки. Я велел ему позвать хозяина. Явился хозяин, тот самый благовидный жид, что помогал мне снимать непромокаемую шинель. Я просил его достать книгу. Он достал и, подавая ее мне, сказал: «Десять злотых». — «А если только прочитать, — спросил я, принимая книгу, — что будет стоить?» — «Пять злотых», — сказал жид, побрякивая ключами. Делать нечего, я отдал пять злотых и спросил нож, чтобы разрезать дорогую книгу, но это было напрасно: книга была разрезана и даже запачкана. Кроме сальных пятен, я заметил на полях листов то прямые черты, крепко проведенные где ногтем, а где и карандашом, то знак восклицательный, то знак вопросительный, то черт знает что. «Ай, ай! — подумал я. — Да ты побывала уже в руках у нашего брата критика"



inkognita-108.jpg

Хорова синагога. Тільки дуже багаті єврейські громади могли дозволити собі такі будівлі.

inkognita-109.jpg

А далі в закромах міста Роман показує нам будівлю. Як думаєте, що це було?

inkognita-112.jpg

Склади! Склади , Карл! Тоді навіть з виробничих приміщень робили щось красиве.

Склади були збудовані на замовлення Францішека Браницького в 1788 році. У той час вони називались «Владельческим экономическим магазином» чи «хлібним складом», в якому зберігався резервний запас зерна на випадок неврожаю. У магазин засипалось селянське і поміщицьке збіжжя.

Після скасування кріпосництва син Ксаверія Браницького Владислав вирішив продати магазин під казарми VI саперного батальйону, який прославився в ході оборони Севастополя під час Кримської війни і був розквартирований у Білій Церкві. Військові інженери склали проект під назвою «Приспособление магазина под помещение двух сапёрных рот с прикомандированием к ним учеников батальона школы 60 человек от двух других рот, — всего 300 человек». Проект пройшов усі інстанції і 16 квітня 1869 року був затверджений російським військовим інженером генералом Тотлебеном. Згідно з проектом склади повністю перебудовувались, не враховуючи архітектурних цінностей. З невідомих причин проект не був реалізований, завдяки чому будівля збереглась до наших днів майже в незмінному вигляді. Лише в 1927 році з метою пристосування її під елеваторне господарство дослідно-селекційної станції вона була дещо реконструйована.


inkognita-113.jpg

inkognita-114.jpg

Ну а ми вирушаємо далі Найкращим маршрутом Київщини. Далі буде цікаво. Не перемикайтесь.
Ну і звісно дякую :







Оригінал публікації ось туточки
Tags: 650 d, блогтур, вихідні, київ, краса, подорожі, україна, фото, цікаво
Subscribe

  • Про вакуум

    Кожен день як останній, Я маю сім... Я маю сім... Я маю… Bon dia Як ви вважаєте, чи не перебуваєте ви часом в інформаційній бульбашці?…

  • Про аскетизм

    Ой на горі Монастир, на долі звіниця, Ой там би я чернцем був, ко б не молодиця. Bonjour Який український монастир найвагоміший і найважливіший?…

  • Про 2020

    Новий рік летить по світу На білому коні, А мороз малює квіти На твоїм вікні. Good morning Ну чо, як рік пройшов? Оригінал публікації ось…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 11 comments

  • Про вакуум

    Кожен день як останній, Я маю сім... Я маю сім... Я маю… Bon dia Як ви вважаєте, чи не перебуваєте ви часом в інформаційній бульбашці?…

  • Про аскетизм

    Ой на горі Монастир, на долі звіниця, Ой там би я чернцем був, ко б не молодиця. Bonjour Який український монастир найвагоміший і найважливіший?…

  • Про 2020

    Новий рік летить по світу На білому коні, А мороз малює квіти На твоїм вікні. Good morning Ну чо, як рік пройшов? Оригінал публікації ось…