мну

Біг від себе

тримайся, слухай... тепер я вітер

Previous Entry Share Next Entry
Про Хортицю. Частина перша. Оаза посеред індастріалу
мну
falkoner
Куба острів волі — хто це сказав?
Мабуть, той, хто на Хортиці ніколи не бував.
Але головне — наші люди, які знають одне:
Ми такі, як і вони, ми такі, які є.

Наша дорога в Стамбул пролягала через Запоріжжя, що, як мені здається, доволі знаково.
Скільки там разів козацькі чайки ходили до стін Константинополя?

zaporizhya-25.jpg

Нічний поїзд № 71 висадив нас о 7 ранку в Запоріжжі.
Вокзал порадував. Звичайно, обшарпаний трохи, але має доволі пристойний безкоштовний туалет (наявністю якого не за кілометр від будівлі можуть похвалитися дуже мало українських вокзалів), і цілодобова камера зберігання речей. Наш літак був аж під ранок наступного дня, тож ми оцінили можливість забрати речі в будь-який час. На залізничному вокзалі Запоріжжя навіть працюють автоматичні камери зберігання! Правда, ще совкові. Щоб покласти туди речі, треба купити жетончики в тітоньки. В ролі жетончика — радянські 15 копійок. Так що маєте можливість зекономити, якщо у вас завалялася дрібнота з минулого. Курс — 30 радянських копійок рівні 20 грн зараз. За добу дуже добра ціна. Хотів ввести код 1488, як справжній укрофашист, але першим знаком є літера.

Вже з легкими рюкзаками вирушили на Хортицю. Там нас чекало трохи ексклюзиву, але про то наступні рази розкажу. Я завжди потрапляв на Хортицю через Арковий міст, тож коли маршрутка (6 гривень, до речі) звернула з проспекту Соборності, не доїхавши до його кінця, я трохи розгубився. Але не промахнулися, вийшли там, де треба, на острові. Правда, трохи південніше.

Знаєте, що поєднує Київ і Запоріжжя? Недобудовані мости через Дніпро. Хотіли підійти ближче, але нас відігнала зграя бродячих псів. Якраз перед тим інтернетом гуляла новина, що в Запоріжжі собаки загризла косулю, що якось перебралася з острова в місто. Вирішили не ризикувати.

zaporizhya-2.jpg

Далі пішли до дуже красивого мосту ім. Преображенського. Ні, не того , що з "Собачого серця".

zaporizhya-4.jpg

Офіційне відкриття мосту відбулося 31 грудня 1952 року. Через відсутність високотехнічної сталі у післявоєнні роки мости будували з монолітного залізобетону. Мости названі на честь розробника проекту інженера Б. Н. Преображенського. На фото "перший" міст. Той, який через Новий Дніпро.

zaporizhya-5.jpg

Прямували ми до відбудованої "Запорізької Січі". І хоча я ніколи не потрапляв на острів з цього боку, з напрямком промахнутися було важко. Нам до тих он ЛЕПів.

zaporizhya-8.jpg


Йти вранішньою Хортицею в перші теплі весняні дні — то велике задоволення. Особливо, якщо сіре місто десь там... і взагалі, в тебе перший день невеличкої відпустки.

zaporizhya-9.jpg

Ще раз міст в красивому світлі.

zaporizhya-10.jpg

zaporizhya-12.jpg

Ми сподівалися надибати на острові первоцвіти, але не склалося. Натомість побачили пару реконструйованих стоянок давніх людей, а також капище з давніми руськими ідолами.

zaporizhya-15.jpg

Після зими захоплення у нас викликав навіть мох) Головне, щоб він зелений був))

zaporizhya-16.jpg

zaporizhya-17.jpg

А дихалося-то як гарно! І не скажеш, що навколо — місто, яке має серйозні проблеми з екологією. А ще — тиша...

zaporizhya-18.jpg

zaporizhya-19.jpg

Усі проблеми — десь далеко.

zaporizhya-20.jpg

zaporizhya-21.jpg

Спустилися до кам'яного берега Нового Дніпра. Звідси вже видно Дніпрогес.
Дивні відчуття: розумієш, що ця махіна принесла багато смертей — і напряму, й опосередковано, знаєш, що її спорудження завдало непоправної шкоди природі навколишній, але все одно — масштаб вражає і заворожує.

zaporizhya-22.jpg

Знайшли наскельний живопис давніх запорожців :)

zaporizhya-24.jpg

Скелі. До речі. На самому острові Хортиця Січі не було ніколи... Але всі секрети — в наступному пості. Довелося розділити: багато красивих фоток просто. Викидати шкода, а писати «простирадло» не хочеться.

zaporizhya-26.jpg

Мартини тут водяться у величезній кількості, а ще — баклани, качки і білохвості орлани. Так, на Хортиці гніздяться ці величні птахи.

zaporizhya-27.jpg

А ще тут багато вільх. Я сфоткав цю чомусь, але ми бачили багато старезних — таких, що я б не охопив стовбур.

zaporizhya-30.jpg

Башти ЛЕПів не дають забути, що ми посеред мегаполіса, але у цьому поєднанні індастріалу і природи є свій шарм.

zaporizhya-31.jpg

zaporizhya-32.jpg

zaporizhya-34.jpg

zaporizhya-36.jpg

zaporizhya-37.jpg

Ще один прекрасний вид на Дніпрогес.

zaporizhya-38.jpg

А тут майже несподівано виявилося, що ми дісталися-таки до своєї мети. Але про це наступного разу, буде ще цікавіше. Не перемикайтеся!

zaporizhya-39.jpg
Оригінал публікації ось туточки

  • 1
треба буде поїхати в травні

Поїдь)) І прочитай два наступні пости. Там буде багато цікавого.. Особливо крутий музей козацьких човнів

представляю как ты стоишь такой- оооооу, мооооооох)

  • 1
?

Log in